На сучасному етапі розвитку світового господарства важко уявити країну яка не здійснювала б зовнішньоекономічну діяльність. Інтернаціоналізація світової економіки створила для підприємств більший та вільніший доступ до різноманітних ринків в усьому світі. Товари випускаються у масштабних обсягах, і продаються ширшому колу споживачів. Однак підвищується і складність здійснення міжнародних торгових операцій, і, як наслідок, ймовірність виникнення непорозумінь та спорів щодо розподілу витрат та ризиків при неналежному укладанні договорів купівлі-продажу [1].
Для зменшення ризиків, непорозумінь чи інших непередбачуваних ситуацій, які можуть виникнути при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Міжнародною торговою палатою були створені правила «ІНКОТЕРМС» ще у 1936 році. Проте, з того часу, дані правила періодично переглядалися для того, щоб відповідати змінам, які відбуваються у світовій торгівлі і відображати сучасну практику здійснення компаніями угод купівлі-продажу. Нині, у 2019 р., увесь світ використовує «ІНКОТЕРМС-2010». Водночас триває підготовка до очікуваної публікації «ІНКОТЕРМС-2020». Передбачається, що нові правила наберуть чинності з 01.01.2020 р. [2].
Торгові терміни, про тлумачення яких йдеться в «ІНКОТЕРМС-2010», являють собою не що інше, як різні типи основних чи, інакше, базисних умов договорів купівлі-продажу (поставки), в яких фіксуються питання, пов'язані з моментом виконання продавцем обов'язків за договором, переходом з продавця на покупця ризику випадкового пошкодження товару. Правила мають велике практичне значення, так як в них встановлені певні норми поведінки контрагентів, що впливає на вигідність договорів, що укладаються, а також закріплює права і обов'язки покупця і продавця в комерційних операціях у відповідності з обраною умовою поставки. [3].
У більшості країн світу правила «ІНКОТЕРМС-2010» не є обов’язковими для сторін договору, поки вони не вносять у такий договір посилання на певну редакцію та відповідні умови поставки. Обов’язковість застосування «ІНКОТЕРМС» наявна лише в українському законодавстві. Тому здійснюючи свою зовнішньоекономічну діяльність, українським підприємствам та їхнім партнерам варто звертати увагу на юридичні питання щодо використання «ІНКОТЕРМС-2010» [4].
Варто зазначити, що правильний вибір базисних умов поставки відіграє надзвичайно важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю. Одним із таких аспектів є наближення або віддалення моменту виникнення валового доходу через регулювання моменту відвантаження. До прикладу, при імпортуванні товару право власності може перейти в момент отримання товару покупцем або його представником чи посередником як на складі продавця, так і іншому зазначеному в договорі місці (яке може бути і складом покупця ще й на його території).
Окрім власне способу поставки, «ІНКОТЕРМС-2010» регулюють питання обов’язків, які покладаються на ту чи іншу сторону, до прикладу: обов’язок передавання товару у розпорядження покупця чи третій стороні (для транспортування), доставка його у пункт призначення, обов’язок митного очищення товару (експортного та імпортного), обов’язок покупця щодо прийняття поставки та обов’язки надання підтверджень сторонами про виконання зобов’язань. Натомість, такі питання, як перехід права власності, порушення договору та наслідки певних порушень, звільнення від відповідальності взагалі не розглядаються. З іншого боку, ці питання досить чітко прописуються у конкретних пунктах зовнішньоекономічного договору (як от «Відповідальність сторін» чи «Форс-мажорні обставини») [5].
Однак, на мою думку, ключовими особливостями, які будуть впливати на вибір тієї чи іншої базисної умови поставки будуть геофізичне розташування резидента, досвід і система налагоджених зв’язків. Таким чином, «ІНКОТЕРМС-2010» вкотре доводять свою ефективність, слугуючи вдалим інструментом регулювання постачання у міжнародних договорах купівлі-продажу (а також і на внутрішніх ринках) для суб’єктів ЗЕД з різними торговими звичаями, практиками та законодавчими базами.
Список використаних джерел:
1. Марціновська О.Б. «ІНКОТЕРМС 2010», як інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності / О.Б. Марціновська, О.А. Легкий // Економічний аналіз : зб. наук. праць Терноп. нац. екон. ун-ту. – Тернопіль, 2013. – Вип. 12, ч. 3. – С. 265-268
2. Вісник: офіційно про податки [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ru/publication/100013533-inkoterms-2020-osoblivosti-mozhlivogo-zastosuvannya
3. ІНКОТЕРМС 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі – К. : Асоціація “ЗЕД”, 2011
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003;
5. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) // УК. – 2002. – № 63.
6. Офіційний сайт «ІНКОТЕРМС-2010» в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.incoterms.zed.ua/
7. Аляб’єва Н.В. Використання правил «ІНКОТЕРМС» при укладенні договору поставки / Н.В. Аляб’єва // Економіка будівництва і міського господарства. – 2011.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter