Для економіки України забезпечення високих темпів економічного зростання, є можливим тільки за умови прийняття інвестиційного типу реформування економіки.
Сьогодні Україна стоїть перед вибором найбільш оптимальної моделі інтеграції вітчизняного бізнесу у світовий простір для забезпечення сталого економічного зростання [1].
Складовою умов забезпечення сталого розвитку економіки країни є інвестиційна активність, що наскрізним чином сформована по всій економічній системі, включаючи рівень підприємства. Інвестиційний ресурсний дисбаланс, що полягає у домінуванні власних джерел фінансування капітальних інвестицій при високій закредитованості суб’єктів господарювання, обмежує можливості інвестиційного прориву.
На жаль, інституційні реформи здійснені в рамках трансформаційного періоду, характеризуються непослідовністю та фрагментарністю проведення, наслідком чого є відсутність стратегічного підходу розвитку національної економіки. Така ситуація, особливо в умовах політичної та економічної нестабільності є недопустимою, а реалізація державної політики щодо внутрішніх та зовнішніх викликів та загроз економічній безпеці України є слабкою [2].
В загальному розумінні інвестиції, як економічна категорія характеризує систему суспільно-економічних відносин з приводу здійснення вкладень економічних ресурсів в певні об’єкти діяльності, в т. ч. окремого суб’єкта господарювання.
Інвестиції підприємства являють собою вкладення капіталу у всіх його формах в різноманітні об’єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов’язане з факторами часу, ризику та ліквідності [3].
Сучасний економічний стан в Україні характеризується доволі кризовою ситуацією через вплив таких основних чинників, як брак власних фінансових ресурсів, використання застарілих технологій та обладнання, а також неефективне використання виробничого потенціалу. Значна частина основних засобів експлуатується після завершення технічно допустимих вимог та строків експлуатації.
Умови, в яких функціонують українські підприємства є не сприятливим для впровадження інвестицій. Головною причиною такого становища є недостатність фінансування.
Інвестиційна діяльність підприємства - це цілеспрямовано здійснюваний процес формування необхідних інвестиційних ресурсів, збалансований відповідно до обраних параметрів інвестиційної програми на основі вибору ефективних інструментів інвестування та забезпечення їх реалізації [3].
Інвестиційна діяльність в Україні здійснюється на основі:
• інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
• державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;
• іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
• спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав [4].
Економічне зростання залежить від обсягу інвестицій. Тому, використання іноземних інвестицій має стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентоспроможних виробників. Залучення іноземних інвестицій, це не тільки завдання для окремого підприємства, а й загальнодержавне завдання.
До 2007 р. потік іноземних інвестицій на внутрішній ринок України збільшувався, але настання фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. призвело до обвального згортання інвестиційної діяльності. У 2009 р. обсяги інвестування в основний капітал скоротилися більш, ніж на 41,5% порівняно з 2008 р. Піком вкладення в Україну іноземних інвестицій припав на 2011 рік, коли вливання в економіку склали більш ніж 6 млрд доларів. Логічне падіння кількості іноземних вкладень відбулося в 2014 році, коли почалася війна на Донбасі, а політична ситуація в країні була вкрай нестабільною. Тоді в економіку України надійшло лише 2,5 млрд доларів – на 55% менше, ніж у 2013 році. Однак в 2015 році коли в Україну знову «повірили» обсяг інвестицій склав близько 3,8 млрд доларів, що є удвічі більшим показником, ніж роком раніше. У 2016 році приплив іноземних вкладень знову зріс, та становив 4,4 млрд доларів США, а от 2017 рік приніс в економіку України лише 1,8 млрд.дол. США [5].
За даними Державного комітету статистики у січні-вересні 2018 року в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу було вкладено 1,7 млрд.дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). У січні-вересні 2018 року приріст іноземних інвестицій в економіку України склав 367,2 млн.дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу) [5].
До основних країн-інвесторів належать Кіпр – 27,9 %, Нідерланди – 20,2%, Велика Британія – 6,4%, Німеччина – 5,7 %, Австрія – 3,2%, Віргінські Острови (Брит.) - 4,1%, і Швейцарія – 4,8% [5].
Інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності. Провідними сферами економічної діяльності за обсягами залучення прямих інвестицій (акціонерного капіталу) є промисловість 10823,4 млн. дол. США (32,9% від загального обсягу прямих інвестицій), переробна промисловість 8337,9 млн. дол. США (25,4%), оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів 5476,7 млн. дол. США (16,7%) [5].
Обсяги освоєння капітальних інвестицій підприємств України у січні – вересні 2018 року складають 337,0 млрд. грн., що на 19,9 % більше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період 2017 року [5].
Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у січні-вересні 2018 року освоєно 73,2 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 7,0 відсотка. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 9,7 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів іноземних інвесторів становила 0,3 відсотка усіх капіталовкладень, частка коштів населення на будівництво житла – 7,1 відсотка. Інші джерела фінансування становлять 2,7 відсотка [5].
Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.
Для подальшого покращення інвестиційного клімату України актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.
Список використаних джерел:
1. Федулова Л.І. Інноваційність економіки ЄС та України: напрями скорочення розриву / Л. І. Федулова // Економічний часопис-ХХІ. – 2016. – №156 (5–6). – С. 22–25.
2. Варналій З.С., Онищенко С.В., Маслій О.А. Механізм попередження загроз економічній безпеці України / З. С. Варналій, С. В. Онищенко, О.А. Маслій // Економічний часопис-ХХІ. – 2016. – №159 (5–6). – С. 20–24.
3. Бланк І.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент: підручник / І.О. Бланк, Н.М. Гуляєва– К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. – 398 с.
4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12
5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
______________________
Науковий керівник: Вавдійчик Ірина Миколаївна, кандидат економічних наук, Київський національний торговельно-економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter