Постановка проблеми. Одним із найскладніших об’єктів державного управління є процес соціального становлення та розвитку молоді. З одного боку, це пов’язано з тим, що сучасна молодь соціалізується в середовище так званого суспільства ризиків, що характеризується невизначеністю ситуації та швидкими змінами; з іншого боку – з відсутністю “чітко організованого та ефективно функціонуючого комплексного механізму державного управління, без якого жодне системне реформування не видається можливим, оскільки будь-який розвиток реалізується через систему механізмів” [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичне осмислення механізмів державного управління у своїх працях здійснили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В. Авер’янов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, О. Коротич, В. Князєв, М. Круглов, Б. Курашвілі, Л. Приходченко, В. Малиновський, О. Машков, Н. Нижник, Р. Рудніцька, Ю. Тихомиров, О. Федорчак, Л. Юзьков та інші. Механізми формування та реалізації молодіжної політики вивчали А. Васильєв, Г. Коваль, О. Кучабський, Н. Метьолкіна, В. Орлов, І. Парубчак, Р. Сторожук, Ю. Шевцова та інші.
Формулювання цілей статті. Метою статті є теоретичне обґрунтування пропозицій щодо методики формування комплексного механізму державного управління соціальним становленням та розвитком молоді.
Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогодні в цілому є сформовані та зрозумілі механізми державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді, хоча вони потребують постійних оновлень для стабілізації економічної ситуації в державі загалом. Соціальна мобільність молоді – це перехід індивіда з однієї соціальної позиції в іншу зі зміною соціального статусу із певним соціальним механізмом, або під дією рушійних сил. Базовими умовами, що необхідні для оптимального впливу на процес соціальної мобільності молоді виступають політична і економічна стабільність в країні, саме тому повинно бути здійснене ефективне регулювання усіх сфер діяльності молоді, створення балансу між рівними видами мобільності молоді, вдосконалення технологій дослідження соціальної мобільності із врахуванням особливостей умов життя, рівня освіти, потреб молоді.
За Антоновим А. В. під державним регулюванням процесу активізації мобільності слід розуміти сукупність правових, організаційних, економічних, інформаційних дій держави, спрямованих на створення належного середовища для реалізації права суб’єктів процесу на соціальну мобільність [2].
Цільові механізми державного управління використовуються органами державної влади як знаряддя для здійснення цілеспрямованих перетворень у функціонуванні або розвитку конкретних об’єктів державного управління [4]. Окрім механізмів-знарядь, виокремлюють ще два типи механізмів - механізми-системи (механізми функціонування системи державного управління на різних етапах суспільного розвитку країни) та механізми-процеси (механізми здійснення процесу державного управління народом, різними владними органами та окремими посадовими особами) [3].
Практика свідчить, що в Україні задекларовані мета, принципи та цілі державної молодіжної політики не втілюються в життя повною мірою. Як було зазначено раніше, це відбувається через відсутність чітко розроблених механізмів державного управління, адже державна політика, державне управління та механізми державного управління взаємопов’язані. Державне управління в сфері соціального становлення та розвитку молоді є діяльністю держави, яка конкретизується державною політикою і практично втілюється за допомогою механізмів державного управління. Державна політика надає державному управлінню та механізмам державного управління спрямованості на досягнення кінцевої мети. Фактично раціонально сформована державна політика уже виступає як один із механізмів державного управління. Своєю чергою реалізація політики відбувається за допомогою механізмів державного управління [6].
Розглянемо механізми державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді більш детально:
1. Законодавчо-правовим механізмом державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді передбачено формування і реалізацію правових норм зазначеної сфери.
2. Організаційний механізм державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді є системою, що включає різні конкретні організаційні та економічні елементи, які повинні сприяти ефективній державній управлінській діяльності. Серед основних суб'єктів, що забезпечують реалізацію організаційного механізму варто виділити таких як: Президент, КМУ, ВРУ, облдержадміністрації, райдержадміністрації, міськвиконкоми, Управління молоді та спорту, громадські організації, КЗ Київської обласної ради «Київський обласний молодіжний центр».
3. Соціокультурний механізм державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді має на меті поглиблювати знання культурних надбань інших народів, забезпечувати міжнаціональне розуміння та ін;
4. Політичний механізм державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді покликаний сприяти формуванню майбутніх політичних та налагодженню економічних зв’язків;
5. Економічний механізм державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді покликаний досягти навчання конкурентоспроможних працівників глобального ринку праці. Механізми економіки полягають у розвиванні механізму фінансової допомоги студентам; покращенні інвестиційного механізму різних напрямків на базі створення гнучких схем та враховуючи особливості різноманітного контингенту;
6. Академічний механізм державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді має на меті розширення міжнаціонального масштабу наукового аналізу, академічних горизонтів, залучення до навчання найкращих студентів, сприяння покращенню територіальної мобільності молодих людей для розподілу робочих сил між регіонами, що мають трудонедостатність чи трудонадлишковість.
Висновки. На всіх етапах соціального формування молодої особистості державою має реалізовуватися політика таким чином, щоб було створено оптимальні передумови для долання цієї стадії розвитку та переходу до наступної. Для цього повинен забезпечуватися зв’язок найважливіших політичних напрямків сфери соціальної мобільності та прогресу молодого покоління.
Список використаних джерел:
1. Приходченко Л. Структура механізму державного управління: взаємозв’язок компонентів та фактори впливу на ефективність / Людмила Приходченко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України [Текст]. — 2009. — № 2. — С. 105—111.
2. Енциклопедія державного управління [Текст] : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. — К. : НАДУ, 2011. — Т. 2 : Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) [та ін.]. — 2011. — 692 с.
3. Державне управління [Текст] : словн.-довід. / уклад. : В. Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д. О. Безносенко, І. М. Варзар [та ін.] ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 228 с.
4. Державне управління [Текст] : підручник : у 2 т. Т. 1 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. — К. ; Дніпропетровськ : НАДУ, 2012. — 564 с.
5. Яременко О. О. Концепція створення комплексного механізму формування та оцінки ефективності реалізації соціальної політики в період трансформації українського суспільства [Текст] / О. О. Яременко // Український соціум [Текст] : наук. журн. — 2005. — № 5/6. — С. 92—101.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter