Одним із найсуттєвіших показників, що характеризує фінансовий стан підприємства, є власний капітал. Тому питання контролю за його формуванням, використанням мають важливе значення в управлінні діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта. Інформація про власний капітал повинна бути основою для аналітичних прогнозів щодо майбутнього розвитку підприємства. У зв'язку з цим вимоги до змісту та якості звітної інформації про власний капітал істотно зростають [8].
Згідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Міністерством фінансів України 07.02.2013 р. № 73, власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [5]. Структура власного капіталу залежить від організаційно-правової форми підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо).
Власний капітал підприємства за своєю структурою є неоднорідний і складається із накопиченого в результаті діяльності та вкладеного засновниками капіталу.
Вкладений капітал ще називають інвестованим, оскільки внески власників та засновників є фінансовою основою для початку господарської діяльності новоствореного суб’єкта господарювання.
Основним елементом вкладеного капіталу є статутний капітал, формування якого відбувається у момент створення підприємства. До додаткового капіталу відноситься приріст власного капіталу (емісійний дохід) і накопичені курсові різниці за внесками до статутного (зареєстрованого) капіталу, безоплатно одержані необоротні активи.
Накопичений капітал створюється у процесі функціонування підприємств за рахунок реінвестованого капіталу, нерозподіленого прибутку і набутого капіталу. Джерелом формування реінвестованого капіталу є чистий прибуток звітного року, який є позитивним кінцевим фінансовим результатом, виявленим за звітний період, за мінусом встановлених відповідно до законодавства податкових й інших аналогічних платежів із податку на прибуток. Набутий капітал формується за рахунок джерел, не пов'язаних із діяльністю підприємства: приріст вартості майна внаслідок переоцінки основних засобів, безоплатне надходження майна, приріст майна за рахунок інвестованих коштів власників, використані за призначенням цільові засоби в комерційних підприємствах. Основною статтею набутого капіталу є приріст вартості майна внаслідок переоцінки об'єктів основних засобів [3].
Метою аудиту власного капіталу – становити достовірність первинних даних відносно формування та використання власного капіталу, повноти та своєчасності відображення інформації в первинних та зведених документах, облікових регістрах, правильність ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірність відображення стану власного капіталу у звітності підприємства.
Найважливіші завдання проведення аудиту власного капіталу:
1) перевірка наявності і відповідності форм установчих документів;
2) встановлення дотримання норм чинного законодавства щодо формування власного капіталу та відповідності його даним установчих документів;
3) виявлення повноти і своєчасності внесків засновників підприємства та правильність відображення в обліку величини власного капіталу;
4) перевірка своєчасності сплати мінімального розміру статутного (пайового) капіталу підприємства під час його реєстрації;
5) встановлення правомірності і правильності відображення в обліку змін власного капіталу протягом звітного періоду;
6) перевірка правильності вартісної оцінки майна, внесеного засновниками;
7) встановлення дотримання чинного законодавства щодо оформлення первинних документів і ведення бухгалтерського обліку власного капіталу;
8) перевірка повноти і правильності відображення у звітності структури власного капіталу та змін, що відбулися протягом року [7].
Головним завданням аудиту власного капіталу є перевірка правильності формування та обліку і фінансовій звітності інформації щодо власного капіталу суб’єкта господарювання та визначення її достовірності і відповідності в усіх суттєвих аспектах нормативно-правовим документам, що регулюють порядок ведення його обліку.
Об’єктом аудиту власного капіталу є: Наказ про облікову політику; номенклатура робочих бухгалтерських рахунків, а також будова аналітичних рахунків з обліку власного капіталу; порядок створення й використання резервного капіталу; встановлення порядку вибуття й визначення розміру належного їм додаткового капіталу; оцінка внесків й порядок збільшення зареєстрованого (пайового) капіталу; порядок розподілу; операції з обліку формування та використання зареєстрованого (пайового) капіталу, капіталу у дооцінках, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого видів капіталу та нерозподілених прибутків (непокритих) збитків; записи в первинних документах, регістрах обліку та у звітності.
Джерелами інформації для власного капіталу є установчі документи (установчий договір, статут, протоколи зборів засновників, учасників, акціонерів); документи з формування та руху (надходження коштів, матеріальних цінностей від засновників, основні засоби); регістри бухгалтерського обліку, розрахунки з учасниками (журнали, відомості, оборотні відомості, головна книга); документи права власності на майно, (яке є внеском до власного капіталу), свідоцтво права власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність; акти та довідки попередніх перевірок, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює її результати; фінансова та статистична звітність [1].
Перевірка зазначених документів дозволить аудиторам виділити основні порушення, а також застосувати аудиторські процедури «по суті»: формування статутного та інших капіталів суб’єкта підприємництва; нарахування та виплата дивідендів; операцій з цінними паперами власної емісії; перевірка розподілу прибутку та ін.[6].
Методика аудиту власного капіталу враховує особливості його формування і включає в себе такі складові: перевірка установчих документів, ідентифікація суб’єкта, підтвердження легітимності зареєстрованого (пайового) капіталу, методи оцінки часток засновників, організаційно-правову форму підприємства, види додаткового капіталу та період створення господарюючого суб’єкта, достовірність обліку та відповідність його встановленим методологічним засадам [6].
На стадії планування розробляється методика проведення перевірки та збираються аудиторські докази для проведення аудиту власного капіталу.
Аудиторові на стадії планування необхідно чітко визначити напрями перевірки та ефективно застосувати обрані процедури аудиту у процесі проведення аудиту власного капіталу.
Аудиторські процедури, методи економічного аналізу та напрямки проведення аудиту залежать від специфіки діяльності підприємства і можуть змінюватися.
Провівши аналіз аудитор може надати підприємству рекомендації щодо підвищення ефективності використання власного капіталу.
Отже, аудит власного капіталу є одним із найважливіших напрямків проведення аудиту, оскільки він є гарантією стабільної роботи підприємства, ефективності і прибутковості його діяльності, у результатах аудиту власного капіталу зацікавлені як внутрішні, так і зовнішні користувачі фінансової звітності.
Список використаної літератури:
1. Армаш Г. О. Аудит власного капіталу на підприємствах / Г. О. Армаш, О. В. Зінченко // Тези доповідей XV Всеукраїнської наукової конференції молодих учених та студентів "Наукові розробки молоді на сучасному етапі". Т. 3: 28-29 квітня 2016 р. — К. : КНУТД, 2016. — С. 47.
2. Іванова Н.А. Організація і методика аудиту : навч. посіб. / Н.А. Іванова, О.В. Ролінський. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 216 с.
3. Коркушко О. Н. Класифікаційні види власного капіталу, як об’єкта обліку / О. Н. Коркушко // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 4. - С. 262-265.
4. Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту : навч. посіб. / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча. – К. : Каравела, 2004. – 568 с.
5. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13.]
6. Пилипчук Н. М. Аудит власного капіталу та шляхи його подальшого удосконалення/ Н. М. Пилипчук// Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. - 2013. Т. 18. Вип. 2/1.- С.91-93.
7. Утенкова К. О. Аудит : навчальний посібник / К. О. Утенкова. – К. : Алерта, 2011.
8. Фабіянська В.Ю. Основні підходи до проведення аудиту власного капіталу підприємства / Фабіянська В.Ю., Петровська О.П. // Проблеми економічного, облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління підприємством: матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. молод. науковців, 14-15 квітня 2016 року. – Вінниця, ВНАУ, 2016. – С. 147-151.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter