Оподаткування доходів фізичних осіб є однією з пріоритетних складових збалансованої політики держави у соціальному секторі. Підтвердженням цього є прописане в Конвенції МОП № 117 «Про основні цілі та норми соціальної політики», де зазначено: «…всяка політика повинна, перш за все, спрямовуватися на досягнення добробуту і розвитку населення, а також на заохочення його прагнення до соціального прогресу» [1].
Проте в Україні, незважаючи на законодавчо встановлене оподаткування доходів фізичних осіб і прописаний принцип соціальної справедливості, наразі відсутня цілісна концепція формування соціальної спрямованості даного податку. Хоча, відповідно до статті 46 Конституції України, «…громадяни мають право на соціальний захист, що включає право
на забезпечення їм гідного життя, вільного розвитку людини, послідовного підвищення рівня життя населення та зниження соціальної нерівності, забезпечення загальної доступності основних соціальних благ, перш за все, якісної освіти, медичного і соціального обслуговування» [2].
Наведені твердження та існуючі протиріччя підкреслюють актуальність питання посилення соціальної ролі податку на доходи фізичних осіб. А тому метою представленої статті є окреслення діючого механізму функціонування зазначеного податку та пропозиції щодо вдосконалення його елементів з метою посилення соціальної спрямованості останнього в умовах все більшого розмежування доходів громадян і верств населення.
У більшості країн світу дохідна частина бюджету значною мірою залежить від надходжень прибуткового податку (податку на доходи фізичних осіб), а тому йому надається особливе значення у вирішенні соціальних проблем суспільства. Адже соціальна функція податків і соціальна спрямованість механізму оподаткування доходів фізичних осіб, спрямовані на перерозподіл суспільного блага, створюють стимули та ресурси для досягнення високих життєвих стандартів на основі соціальної рівності та справедливості.
У той же час, відповідно до чинного податкового законодавства, у вітчизняному механізмі оподаткування доходів фізичних осіб не врахована основна особливість цього податку — розмір отриманих доходів кожною окремо взятою особою та її платоспроможність. Хоча, як зазначалося вище, базисом оподаткування доходів фізичних осіб повинні слугувати, насамперед, соціальна функція і соціальна спрямованість, в основу яких покладається соціальна справедливість не тільки відносно індивіда, але й сім’ї, як єдиного господарюючого суб’єкту. Адже ще А. Сміт дотримувався такої тези, що «…справедливість є однією з найбільш важливих принципів оподаткування» [3].
Проведені дослідження вітчизняного механізму оподаткування доходів фізичних осіб дають змогу стверджувати, що в нині чинному варіанті він не відповідає ні конституційним ознаками соціальної держави, ні принципам соціальної справедливості. Тому, з соціально-економічної точки зору, стимулюючий ефект від запровадження уніфікованої шкали оподаткування доходів для всіх верств фізичних осіб, без врахування розміру самих доходів, призводить до того, що високооплачувані платники мають преференцію в оподаткуванні, а сам ефект зниження податків вельми обмежений.
Таким чином, зниження податкового навантаження відобразилося лише відносно платників з високим рівнем доходів, не вплинувши в цілому на основну масу платників податку. А в цілому т акий підхід не відповідає постулатам соціальної справедливості й унеможливлює ефективну соціальну спрямованість оподаткування, що призводить до посиленого розшарування суспільства та ухилення від оподаткування.
Суттєвим недоліком оподаткування фізичних осіб в Україні є відсутність неоподаткованого мінімуму, на відміну від низки країн світу, де такий показник неодмінно присутній. При цьому зарубіжним досвідом вважається правомірним і навіть необхідним прирівнювання згаданого показника до реального прожиткового мінімуму, необхідного індивіду для нормальної життєдіяльності.
Зважаючи на вищезазначене, я вважаю, що реформування оподаткування доходів фізичних осіб в Україні слід розпочати, в першу чергу, з введення в означений механізм оподаткування показника неоподатковуваного мінімуму, який би відповідав прожитковому мінімуму, розрахованому на початок кожного фінансового року. При цьому його слід використовувати не лише при формуванні системи відрахувань, пільг і податкових кредитів, а й, за прикладом зарубіжних країн, в якості основного вирахування з сукупного доходу. Це правило випливає з принципу оподаткування податком «чистого» доходу, до якого не входить сума в мінімальному розмірі, що необхідна на підтримку здоров’я і життєдіяльності громадян.
Ще одним спірним моментом у вітчизняному оподаткуванні доходів фізичних осіб є застосування єдиної ставки податку до різних за обсягом доходів, що також не податкоспроможність платника. Вирішити цю проблему можливо тільки при впровадженні системи прогресивного оподаткування, оскільки величина відрахувань за сучасного методичного підходу обчислення досліджуваного податку економічно не обґрунтована та не має істотного стимулюючого значення для платника податків, а відтак — не забезпечує належну диференціацію споживання [7].
Таким чином, удосконалення соціального спрямування механізму оподаткування доходів фізичних осіб в умовах української дійсності є необхідними і полягають вони у запровадженні прогресії в ставках цього податку через встановлення вищої ставки до найвищих доходів, виходячи з об’єктивної величини неоподатковуваного мінімуму, прирівняного до прожиткового мінімуму.
Нині у світі все більшої гостроти набуває проблема посилення соціальної спрямованості оподаткування, особливо — у сфері оподаткування доходів фізичних осіб.
Опираючись за зарубіжний досвід справляння податків в Україні, можу сказати, що одним з пріоритетних напрямів посилення соціальної спрямованості оподаткування доходів фізичних осіб в Україні вважаю поетапне запровадження системи сімейного оподаткування. Передумовою її впровадження має стати розробка науково обґрунтованого рівня неоподатковуваного мінімуму, який повинен прирівнюватися до показника прожитого мінімуму. Наступним кроком має стати введення прогресивної шкали ставок податку та врахування при обчисленні бази оподаткування сімейного коефіцієнту. Перехід до сімейного оподаткуванню з використанням показника неоподатковуваного мінімуму в рамках реформування оподаткування доходів фізичних осіб дасть змогу збалансувати обсяги соціальної допомоги і виплат, розширить можливості фізичних осіб щодо використання соціальних і майнових податкових відрахувань, а також забезпечить підвищення рівня життя населення та зростання надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб до бюджетів різних рівнів.
Відповідно до вищезазначеного, методика розрахунку ПДФО щодо сімейного оподаткування матиме наступний вигляд:
ПДФО = (Д – НМ * К) * Сп , де
ПДФО – сум податку на доходи фізичних осіб;
Д – сума нарахованого доходу;
НМ – сума неоподатковуваного мінімуму, що вираховується з нарахованого доходу;
К – коефіцієнт, що застосовується до платника податку відповідно до особливостей його сім’ї;
Сп – ставка податку, визначена відповідно до обсягу доходу [5]
Окрім зазначеного, запропонований підхід сприятиме посиленню соціального спрямування податку на доходи фізичних осіб, а запровадження механізму спільного (сімейного) оподаткування сприятиме усуненню низки недоліків чинної системи оподаткування доходів фізичних осіб.
Список використаних джерел:
1. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики № 117 : ратифіковано Законом № 692-VIII від 16.09.2015 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_016.
2. Тропіна О. Соціальні аспекти формування ефективної податкової політики / О. Тропіна, О. Гонта // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. — 2012. — Вип. 138. — С. 5—8.
3. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів / А. Сміт. — Київ : Наш формат, 2018. — 722 с.
4. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran3914#n3914.
5. Чижова Т.В. Податок на доходи фізичних осіб: наукові постулати та практичні аспекти функціонування [Електронний ресурс] / Т. В. Чижикова. - Науковий вісник Херсонського державного університету. – Випуск 6. - Ч.5. – 2014р. – С. 103-106.
Режим доступу: http://www.ej.kherson.ua/journal/economic_06/280.pdf
6. Ціна держави [Офіційний сайт]: http://cost.ua/budget/revenue/#29
7. Безверхий К. Адміністрування ПДФО у 2016 році: новації законодавства
[Електронний ресурс] / К. Безверхий. – Науково-практичний журнал «Бухгалтерський облік і аудит». - №12. – 2015р. – С. 26-35.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter