Розвиток талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей людини, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству – є головною метою отримання освіти в Україні [1]. Залежно від бажання та можливостей абітурієнта, в Україні, можна отримати формальну освіту, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою. Це - спеціалізована освіта (мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування), професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища та післядипломна [2].
Безумовно, людина може отримати також і неформальну та інформальну освіту завдяки проходженню спеціальних тренінгів, курсів, майстер-класів, участі в різноманітних вебінарах, наукових конференціях, семінарах тощо. Але частіше за все молодь намагається вступити саме до вищих навчальних закладів, іноді, на будь яку спеціальність, не звертаючи уваги на власні здібності, уподобання, таланти, на те, що потім не зможе працевлаштуватися за отриманим фахом. Часто лише той, хто не зміг вступити на місце за державним замовленням у вищих закладів освіти (ВЗО), вступає до коледжу. Хоча ланка молодших спеціалістів (молодших бакалаврів) досить затребувана на ринку праці. З випускниками коледжів хочуть працювати й працюють топ-менеджери різних видів діяльності та форм власності. Під час навчання в коледжі випускники отримують такий рівень знань та професійних навичок, що можуть успішно довести свою конкурентоспроможність. Але це розуміють ті, хто вступив, а решта просто не знає про такі результати навчання на базі коледжу. Тому хочеться привернути увагу саме на функціонування та розвиток фахової передвищої освіти, її конкурентних переваг по відношенню до ВЗО.
Конкурентоспроможність ВЗО також підкріплюється наявністю в штаті маркетингових структур та власних видавництв, а саме цих підрозділів катастрофічно не вистачає більшості коледжів, де робота щодо популяризації навчального закладу проводиться індивідуально педагогічними працівниками та представниками студентської спільноти під час різноманітних заходів поза межами коледжу.
Найбільш дієвими заходами, які не потребують великих фінансових витрат, щодо виведення коледжів з тіні своїх «старших товаришів» та підвищення їх конкурентоспроможності є: розробка сучасних сайтів коледжів, своєчасне й креативне оновлення світлин щодо заходів, які проводяться в коледжі та за його межами, в яких беруть участь студенти та викладачі; пропаганда навчання в коледжі в різноманітних соціальних мережах та інших мережах на Інтернет просторі; оформлення так званої реклами Out‐of‐Home, особливо якщо будівлі навчального закладу знаходяться поблизу розвинутої транспортної артерії; залучення реклами у міському транспорті; використання різноманітних засобів прямого маркетингу тощо. Але першому місці завжди буде стояти «персональний продаж», коли і студенти, і випускники, і співробітники коледжу так представляють свій навчальний заклад, його переваги і особливості, що це може переконати будь кого.
Список використаної літератури:
1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017р. №2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
2. Про фахову передвищу освіту: Закон України від 06.06.2019р. №2745-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19n394
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter