На сучасному етапі розвитку міжнародної економіки одним із найголовніших процесів, які визначають рівень розподілу робочої сили є міжнародна міграція трудових ресурсів. Мільйони громадян різних країн мігрують до низки країн з певних причин, серед яких можна виділити невдоволеність рівнем життя в країнах-донорах, проблеми в економіці, нестабільність політичної ситуації, екологічні проблеми, соціальна нестабільність та інше. Незважаючи на це, головною причиною міграції виступає бажання отримувати більший дохід, ніж на батьківщині. Громадяни України також виступають невід’ємними учасниками міграційних потоків. Серед більшості країн, до яких мігрують українці найбільшу частку займають країни Європейського Союзу. Громадяни України від’їжджають до ЄС на певний термін, повертаючись на батьківщину, але також розповсюдженим є явище виїзду на постійне проживання. Актуальність роботи полягає у стрімкому збільшенні кількості українців, які залишають рідну державу та вирушають на пошуки “кращого життя” до країн Європейського Союзу. Ця тенденція досягла свого максимуму після імплементації безвізового режиму у 2015 році та продовжує набирати оберти.
У період появи безвізового режиму в Україні, станом на 2015 рік, 493 тис. українців отримало дозвіл на перебування в країнах Європейського Союзу, при чому 905 тис. українців ще мали доступ до проживання в ЄС до кінця року. Таке перебування характеризувалось загалом короткостроковими поїздками на 3-12 місяців, головному метою яких було сезонне працевлаштування для накопичення коштів та повернення на батьківщину. Більшість українських мігрантів вирушали до Польщі (87 % дозволів на перебування). Кількість довгострокових мігрантів 45,7 тис. осіб, а короткострокових – 95,4 тис. На другому місці знаходилася Чеська Республіка, де кількість довгострокових мігрантів становила 25,3 тис. осіб, а короткострокових – 77,5 тис. осіб. Загальна кількість громадян, які повернулися на батьківщину становила 144 тис. осіб, а кількість потенційних мігрантів до ЄС – приблизно 310 тис. осіб [1].
Згідно із офіційними даними Євростату станом на 1 січня 2018 року найбільша кількість українців-іммігрантів припадає на Італію та становить 4,6%. З них 3,9% представлені особами, які були народжені на території України. Наступною за кількістю іммігрантів виступає Чехія, де загальна кількість українців, які отримали дозвіл на проживання в країні становить 23%, з яких 22.2% були народжені в Україні, а інші – народилися в Україні, але потім отримали громадянство іншої держави. На останньому місці знаходиться Естонія. Кількість українців, які переїхали до цієї країни становить 11,8%, серед яких 4,4% припадає на осіб, які є громадянами України. Інша частина – особи, які були народжені в Україні, але отримали громадянство іншої держави [2]. Крім того, наразі величезна кількість українців переорієнтовується на міграцію до Чехії та Словаччини саме для працевлаштування, де заробітна плата є вищою, ніж в Польщі. Також прогнозується, що в разі лібералізації працевлаштування у Німеччині, туди можуть від’їхати близько 60% українців, які наразі працюють у Польщі. Незважаючи на це, Польща залишається лідером у сфері працевлаштування українців-іммігрантів та пропозиція робочих місць також зростає [3].
До сучасних тенденцій міграції з України до країн Європейського Союзу можна віднести зростання нелегальної міграції як громадян України так і громадян інших держав, які намагаються дістатися до ЄС через українську територію. Станом на 2017 рік Державною прикордонною службою України було затримано 9678 нелегальних мігрантів. 21,7% становили вихідці із Росії, 18,2% - Азербайджану, 9,3% Узбекистану, 6,3% - Грузії, 6,6% - Вірменії та ін. [4]. Щодо українських мігрантів-нелегалів, то розповсюдженим є переміщення осіб через Середземне море. 148 громадян України було затримано у Греції протягом 2017-2018 рр., з яких 132 особи були звинувачені у переміщенні нелегальних мігрантів [5]. Крім того, у 2017 році Національна поліція разом із СБУ та Державною прикордонною службою України зупинила активізацію та діяльність злочинних груп, які на територіях Харківської та Волинської областей займалися організацією нелегальної міграції [4].
Отже, після оголошення безвізового режиму з Європейським Союзом кількість міграції з України значно збільшилась. Загалом люди виїжджали до ЄС на сезонні роботи у такі країни як Польща та Чехія. На сучасному етапі кількість цих осіб значно збільшилась, але відбувається переорієнтація громадян на міграцію до інших країн. Збільшення рівня міграції до ЄС є прямо пропорціональним до зростання нелегальної міграції не тільки українських громадян, але і громадян інших держав через територію України.
Список використаної літератури:
1. Офіційний сайт Міжнародної організації з міграції. Представництво в Україні. Міграція в Україні: факти і цифри [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://iom.org.ua/sites/default/files/ff_ukr_21_10_press.pdf
2. Official website of Eurostat. Migration and migrant population statistics [Electronic resource] / URL: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=Migration_and_migrant_population_statistics
3. Офіційний сайт BBC New Україна. Польща програє битву за робочі руки українців. Куди вони поїдуть? [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-46124167
4. Беседа Д. Міграційна криза в ЄС та її вплив на безпекову ситуацію в Україні / Підприємництво, господарство і право. Кримінологія - №12, 2018.
5. Офіційний сайт міжнародного німецького транслятора Deutsche Welle. Понад сто українців засудили у Греції за нелегальне перевезення мігрантів [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://p.dw.com/p/2uMlU
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter