Міжнародна економічна система являє собою сукупність взаємопов’язаних елементів світової економіки з властивими кожному з них характеристиками. У процесі дії елементів світової економіки виникають різноманітні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.
Розвиток інтеграційних процесів є найважливішою характеристикою сучасного світового господарства. Міжнародна економічна інтеграція допомагає країнам більш раціонально використовувати сировинні, паливні, трудові ресурси, поліпшити територіальний поділ праці [1]. Від звичайного економічного співробітництва, що базується, головним чином на торгівлі, економічна інтеграція відрізняється подальшим поглибленням всебічних зв'язків, зрощенням виробничих процесів окремих країн.
Слово інтеграція в перекладі з латинської (integrum — ціле), означає процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле, процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків [2].
В основі процесу економічної інтеграції лежать такі фактори (причини):
1) поглиблення міжнародного поділу праці;
2) бурхливий розвиток міжнародних економічних відносин;
3) зростаюча інтернаціоналізація економік країн світу;
4) прискорення темпів науково - технічного прогресу;
5) підвищення ступеня відкритості національних економік;
6) посилення однорідності економічного життя на основі базових для більшості країн моделей економічного розвитку.
Результатом міжнародного поділу праці, розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин в цілому є посилення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, коли нормальний розвиток не можливий без зовнішніх факторів. Дане явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарського життя [3].
Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:
• взаємопроникненням і переплетінням національних виробничих процесів;
• широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм;
• глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць;
• цілеспрямованим регулюванням інтеграційного процесу, розробкою скоординованої економічної стратегії і політики.
Економічна інтеграція має ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін:
1. Інтеграційне співробітництво дає господарюючим суб'єктам (товаровиробникам) більш широкий доступ до ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій, а також дозволяє виробляти продукцію в розрахунку на більш місткий ринок
2. Економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн
3. Інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру.
Таким чином, в результаті інтеграції окремі групи країн створюють між собою найбільш сприятливі умови для торгівлі, міжрегіонального пересування факторів виробництва. Подібні регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки, але за умови, що група країн, що інтегруються не встановлює менш сприятливі умови для взаємодії з третіми країнами.
Економічні вигоди для окремих країн від участі в міжнародній економічній інтеграції можна поділити на короткострокові та довгострокові (рис. 1).
Таким чином, міжнародна економічна інтеграція означає взаємне пристосування національних економік, інтеграцію їх у єдиний відтворювальний процес. Це передбачає відому близькість країн - учасниць міжнародної інтеграції і пояснює її регіональний характер.
Список використаних джерел:
1. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та вiдповiдях [текст] підруч. / Ю. Г. Козак. – К.: Центр учбової літератури, 2017. – 228 с.
2. Міжнародна економічна інтеграція // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
3. Т. І. Шинкаренко Європейська асоціація вільної торгівлі // Українська дипломатична енциклопедія : у 2т./ Л.В. Губерський. – К.: Знання України, 2004. – Т.1: 760с. – ISBN 966-316-039-X.
|