Впровадження та розвиток креативного менеджменту в організації, на сьогодні, є чи не одним із важливіших і дієвих інструментів конкурентної боротьби, адже дозволяє сформувати, як принципово нові ідеї, рішення, процеси, товари, послуги, так і удосконалити їх на більш якісному рівня в порівнянні з конкурентами, з метою задоволення потреб споживачів. Крім того, креативний менеджмент дозволяє організації перейти на нову філософію ведення бізнесу та функціонування загалом.
На нашу думку, креативний менеджмент – це особлива управлінська діяльність, що спрямована на активізацію творчої діяльності працівників щодо генерування креативних ідей, їх оцінку та відбір, з метою формування ефективних креативних рішень, реалізація яких забезпечить підприємству інноваційних розвиток та одержання високих економічних, соціальних та екологічних результатів [1].
Загалом, на формування і розвиток креативного менеджменту в організації безпосередньо впливають ряд факторів: рівень розвитку креативного суспільства; формування креативної економіки; розвиток креативної освіти; рівень інноваційності підприємства; творчий потенціал особистості; потенціал менеджера креативного типу. Взаємозв’язок і взаємодоповнення даних факторів є запорукою успіху у формуванні і розвитку креативного менеджменту.
Крім того, можна виділити більш конкретно ряд чинників техніко-економічного, організаційно-управлінського, юридичного та соціально-психологічного характеру, що стримують або сприяють впровадженню і розвитку креативного менеджменту та креативної діяльності в організації.
1. Чинники, які стримують креативну діяльність:
– техніко-економічні: економічна криза; низький науково-інноваційний потенціал держави та регіонів; ускладнення та збільшення вартості науково-дослідних розробок; недостатність маркетингових досліджень; відсутність попиту на продукцію; закриття ринків збуту; високий економічний ризик; відсутність джерел фінансування; слабка матеріально-технічна та наукова база; домінування інтересів існуючого виробництва; орієнтація на короткострокову перспективу, тощо;
– організаційно-управлінські: механістичність організаційної структури; надмірна централізація; відсутність стратегічного планування; відсутність креативних колективів; консервативність; переважання авторитарного стилю керівництва; недосконалість зворотного зв’язку та ефективних комунікацій; переважання вертикальних потоків інформації; труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на існуючі ринки збуту, тощо;
– юридичні: недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності; охорони інтелектуальної власності, тощо;
– соціально-психологічні: культурні бар’єри; відплив наукових кадрів; відсутність креативної освіти; недосконалість соціальної політики влади; відсутність матеріальних і моральних стимулів та умов творчої праці; низький професійний статус інноватора; опір змінам; страх збільшення обов’язків та відповідальності; спротив усьому новому, що надходить („синдром чужого винаходу”); неадекватна (занижена) оцінка діяльності, тощо.
2. Чинники, які сприяють креативній діяльності:
– техніко-економічні: формування та розвиток креативної економіки; збереження науково-технічного потенціалу та державна підтримка інноваційної діяльності; наявність резерву фінансових та матеріально-технічних засобів; наявність необхідної інфраструктури; розвиток конкуренції та скорочення життєвого циклу наукоємних товарів; вихід на нові ринки збуту продукції, тощо;
– організаційно-управлінські: гнучкість організаційної структури; децентралізація управління; демократичний та ліберальний стиль керівництва; ефективні комунікаційні зв’язки; наявність стратегічного мислення; формування креативних колективів; створення креативної та інноваційної інфраструктури (креативних ситуаційних центрів; технопарків; бізнес-інкубаторів); організація креативної освіти; створення організації, що самонавчається, тощо;
– юридичні: законодавчі заходи (особливі пільги, закони), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують охорону інтелектуальної власності, тощо;
– соціально-психологічні: розвиток креативного суспільства та креативної освіти; співпраця із громадськими організаціями; суспільне визнання; розвиток інноваційної культури; сприйнятливість до змін, нововедень; моральна та матеріальна винагорода; можливість персоналу до самореалізації та саморозвитку; удосконалення умов творчої праці, тощо.
Врахування даних чинників сприяти пришвидшенню процесу впровадження та розвитку креативного менеджменту в організації.
Внутрішні фактори впровадження і розвитку креативного менеджменту базуються на двох компонентах: 80 % – креативне середовище організації, 20 % – технічні можливості. Тобто, функціонування креативного менеджменту можливе тільки у багатогранному креативному середовищі організації, за умов використання різноманітних способів і засобів мотивування (особливо внутрішнього), активізації й розвитку креативності працівників, формування креативної культури та стилів керівництва. При цьому, найбільш ефективним способом активізації та ведення групової креативності є введення членів групи в позитивні й активні стани без втручання в їх індивідуальні креативні здібності. А,„технічні можливості” – це дії та методи стимулювання творчої активності персоналу організації.
Також варто відмітити, що ефективний розвиток креативного менеджменту в організації можливий завдяки умілому управлінню креативним потенціалом. Загалом існує кілька методичних підходів до управління креативним потенціалом організації, а саме комплексний, системний і ситуаційний [2].
Управління креативним потенціалом на засадах використання комплексного підходу передбачає, що креативні можливості формуються і використовуються за сегментами діяльності і центрами відповідальності підприємства. Відповідно до комплексного підходу ієрархія управління креативним потенціалом має вертикальний характер. Це передбачає, що плани формування і реалізації креативного потенціалу не пов’язуються в одну систему, вони орієнтовані на поліпшення виробничо-господарських операцій і процесів у конкретних сегментах діяльності.
Застосування системного підходу до управління креативним потенціалом відбувається на основі створення підсистеми управління, яка охоплює всі підрозділи, види діяльності, технологічні процеси організації. Ця підсистема орієнтована на досягнення конкретних значень показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства загалом, а не окремих його складових.
Управління креативним потенціалом підприємства на засадах ситуаційного підходу відбувається за результатами моніторингу виробничо-господарських проблем або виявлених креативних ініціатив. Відповідно до ситуаційного підходу керуючий вплив на носіїв креативного потенціалу орієнтований на оперативне розв’язання встановленої проблеми або розвиток і реалізацію висунутої ініціативи.
Для поліпшення результатів формування і використання креативного потенціалу доцільним є комбіноване застосування комплексного, системного і ситуаційного підходів до управління ним, що дозволить створити та застосовувати інтегрований методичний підхід до управління креативним потенціалом організації [2].
Отже, впровадження та розвиток креативного менеджменту сприятиме створенню креативної організації, яка буде більш конкурентоспроможною, прибутковою та в якій існуватиме безперервний потік креативних ідей.
Список використаних джерел:
1. Божидарнік Т. Формування й розвиток креативного менеджменту на підприємстві / Т. Божидарнік, Н. Василик // Економіст. – 2015. – № 3. – С. 37–39.
2. Савицька Н.В. Сутність креативного потенціалу підприємства / Н.В. Савицька // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип.21.6. – С. 301–307.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter