Рішення, що приймаються виробниками і продавцями товарів з управління товарним асортиментом, мають величезний вплив не тільки на їх товарну політику, а й на результати всієї маркетингової діяльності підприємств [1]. Перш за все товарна політика пов’язана з реалізацією на практиці першого елемента комплексу маркетингу – товару (продукту). Вона передбачає вирішення завдань, пов’язаних з тим, що виробляти, в якому вигляді виробляти та для кого виробляти. В маркетингу основною особливістю товарної політики є її спрямованість на задоволення потреб покупців.
На сучасному етапі практично немає підприємств, які виробляють та пропонують тільки один товар. Деякі промислові підприємства обмежують свою діяльність виробництвом та збутом єдиної групи товарів. Багато фірм займаються виробництвом та збутом декількох груп товарів. У будь-якому випадку на підприємстві виникає необхідність в управлінні товарним асортиментом [2].
Нажаль не існує універсального рішення управління товарним асортиментом, тому для дослідників цієї проблеми актуально зробити пошуків тих методів, які допомогли б підприємствам в їх діяльності по формуванню раціонального асортименту товарів. З практичної точки зору роздрібні підприємства повинні періодично переглядати свій товарний асортимент за кількома основними причинами, серед яких слід відзначити сезонність, надходження в магазини нових товарів та зміна уподобань споживачів.
Асортимент магазину визначається набором товарів, наявних в даному магазині в даний момент часу. Управління товарним асортиментом, або планування (assortment planning) – це процес визначення раціонального набору та пропорцій пропонованих покупцям товарів. Процес управління товарним асортиментом має значні відмінності в залежності від характеристики магазину та виду товару [1].
Управління товарним асортиментом передбачає прийняття рішень за трьома напрямками: розширення, насичення та оновлення асортименту [3].
1) Розширення товарного асортименту полягає у збільшенні кількості товарів, що випускаються. До більш широкому асортименту зазвичай прагнуть ті компанії, які бажають позиціонувати себе на ринку як постачальники повного товарного асортименту, прагнуть збільшити свою частку на ринку або забезпечити зростання самого ринку. Компанії ж, зацікавлені в одержанні високих короткочасних доходів, навпаки, зазвичай мають звужений асортимент, що складається з окремих товарів. Компанія може нарощувати свій товарний асортимент: вниз, вгору або в обох напрямках одночасно.
2) Насичення товарного асортименту полягає у збільшенні різновидів товару за рахунок додавання нових моделей до вже існуючих. Можливі мотиви компаній: прагнення до додаткового прибутку, спроба задовольнити дилерів, бажання задіяти надлишкові виробничі потужності, спроби стати провідною компанією з вичерпним асортиментом або прагнення ліквідувати прогалини в асортименті, щоб стримати натиск конкурентів.
3) Оновлення товарного асортименту доцільно у випадках, коли довжина лінійки товарів, що випускаються цілком достатня, а ось сама якість товару вимагає або модернізації існуючих моделей, або створення абсолютно нових. Підприємство може оновлювати або окремі товари, або всю асортиментну лінійку цілком. Поступове оновлення дозволяє підприємству визначити реакцію покупців і оптових продавців на новий стиль до внесення змін до весь асортимент.
В залежності від масштабів збуту, широти асортименту, специфіки готової продукції, цілей і завдань, що стоять перед виробником формування товарного асортименту може здійснюватися різними методами. Усю сукупність методів можна поділити на три основні групи. Класифікацію методів формування асортименту представлено на рис. 1 [4].
Методи виявлення споживчих переваг включають до себе метод спостереження залежно від стадії вияву споживчих переваг, метод спостереження залежно від форми вияву споживчих переваг, методи диференціювання окремих елементів та властивостей продуктів.
До методів економічного аналізу можна віднести АВС-XYZ аналіз, метод оцінки продуктового портфеля Діббі-Сімкіна, матрицю Маркон, метод оптимізації структури асортименту при існуванні ряду обмежень.
Методи портфельного аналізу поділяються на наступні методи: Boston Consulting Group (BCG), адаптовану BCG, General Electrik (GE) або McKinsey, матрицю розробки товару, матриця конкуренції за М. Портером, комплексну оцінку асортименту Варламова.
На підприємстві використовують методи формування асортименту, які визначають перспективу розвитку самого асортименту окремого періоду. Для того щоб була висока прибутковість, підтримка стратегій або баланс продуктивного портфеля треба проводити ефективне управління асортименту. Раз у півроку охоче переглядати структуру асортименту, якщо зміна маркетингової політики проводиться, то негайно.
На етапі виведення на ринок нових продуктів необхідно планувати, який вплив та чи інша нова асортимента продукція вплине на діяльність компанії.
Список використаних джерел:
1. Просвиркин Б. Л. Управление товарным ассортиментом как важнейший элемент маркетинга торгового предприятия / Б. Л. Просвиркин, А. Н. Бекетов // Вестник Российского экономического университета им. Г. В. Плеханова. – 2013. – № 2. – С. 72-80.
2. Оснач О. Ф. Промисловий маркетинг: підручник / О. Ф. Оснач, В. П. Пилипчук, Л. П. Коваленко. – Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 365 с.
3. Шиповских, И. Ю. Основы маркетинга. Краткий курс: учебное пособие / Ульяновск : УлГТУ, 2010. – 176 с.
4. Єлісеєва Т. С. Методи формування товарного асортименту на підприємстві / Єлісеєва Т. С., Кубишина Н. С. // Актуальні проблеми економіки та управління: збірник наукових праць молодих вчених. – Вип. 6. – 2012. – С.24-31.
|