Стабільність підсистеми вітчизняної споживчої кооперації (СК) як самодостатнього (в економічному, відтворювальному та фінансовому аспектах) та специфічного міжгалузевого комплексу в межах національної економічної системи (НЕС) України та забезпечення її належного соціально-економічного та інноваційного розвитку на фоні макроекономічної нестабільності, що проявляється в перманентних кризових явищах та стійкому тренді до економічного спаду на етапі трансформаційних процесів 1985-2019 р.р. і особливо в посткризовий період 2009 та 2013 років (що показує нам офіційна статистика з сайту Держаної служби статистики України див. табл 1 та джерело [3]) під прямим впливом і в тісному кореляційному зв'язку із якими вона перебуває як невід'ємна органічна підсистема національної економічної системи України, значною мірою залежить від фінансово-економічної стану суб'єктів господарювання, які її формують (див табл. 2-3).
Відповідно даних табл. 3 можна зробити висновок про те, що основні показники діяльності підприємства Укоопспілки мають стійку тенденцію до зниження, нажаль, із-за відсутності статистичних даних за подальші періоди ми не можемо беззастережно, категорично і офіційно стверджувати (хоча це і очевидно за непрямимим індикаторами стану та розвитку підприємств СК, які ми спостерігаємо і моніторимо повсякчас), що така тенденція збереглася і по сьогоднішній день.
Отже, виходячи із вимог базового об'єктивного універсального економічного закону системності, зазначимо, що життєздатність та ефективність господарювання на мікрорівні є передумовою формування конкурентоспроможних галузей і видів економічної діяльності, міжгалузевих комплексів (яким, як ми зауважили вище і є система СК України) та усього національного господарства. Досягти ж сталого розвитку економічної системи, якою є СК України, можна лише шляхом покращення фінансово-економічного стану, збільшенням обсягів діяльності та підвищення ефективності діяльності її складових (формуючих) економічних суб'єктів, які є функціональними складовими цієї системи. А для підвищення, щоб підвищити ефективність механізмів регулювання та управління стійкості фінансово-економічного стану суб'єктів міжгалузевого комплексу СК, яка є органічною підсистемою національної економіки (НЕ) України, необхідно зосередити увагу не на підтримці окремих суб'єктів господарювання (як нажаль це відбувалося тривалий час в Україні і нажаль відбувається на даний час в контексті чинної моделі протекціоністської державної економічної політики, яскравим прикладом чого слугує агроіндустріальний холдинг “Миронівський хлібопродукт” (торгова марка “Наша ряба”) Ю. Косюка, який отримує від держави левову частку бюджетних асигнувань, які виділяються державою на підтримку та стимулювання розвитку усього аграрного сектору вітчизняної економіки[5], який, до речі, належить до традиційних сфер інтересів та діяльності вітчизняної споживчої кооперації, як багатогалузевої господарської підсистеми національної економічної системи загалом, та таких сучасних форм кооперативного руху, зокрема, як виробничі та обслуговуючі кооперативи, кооперативні агрокластери тощо[6]), а секторів економіки чи цілісних господарських систем (галузей, видів економічної діяльності, міжсекторальних та міжгалузевих комплексів до яких належить і система СК України).
Тут пояснимо, що поняття “стійкості” нами використовується для ідентифікації стану рівноваги (у тому числі фінансово-економічної) динамічної економічної системи, до яких належать як окремі суб'єкти господарювання системи СК (підприємства і організації), так і уся національна система СК та її регіональні організації (підрозділи). А фінансово-економічну рівновагу слід розуміти як дотримання найбільш раціональних пропорцій у русі матеріально-фінансових потоків, які на рівні окремих господарюючих суб'єктів зазвичай можна оцінити за системою таких показників, як: рівень прибутковості використовуваного капіталу; оборотність функціонуючого капіталу; рівень ліквідності функціонуючого капіталу; показники інвестиційної привабливості та кредитоспроможності тощо.
При цьому саме макрофінансова стабілізація є головним чинником створення сприятливого економічного середовища, в якому підприємства отримують можливість нарощування обсягів виробництва та інтенсивного генерування власних фінансових ресурсів.
В цьому контексті, ключові напрями державної політики (бо саме держава має створювати сприятливі умови для розвитку як окремого бізнесу, так і цілих соціально-економічних систем, зокрема і таких як СК) мають бути відображені в національних і галузевих стратегіях розвитку, зокрема таких як “Програми підвищення ефективності функціонування суб'єктів господарювання”, серед яких варто виділити “ Стратегію сталого розвитку України до 2030 року” [6] та “Програму подальшого реформування споживчої кооперації України”[8]. Важливість такого (програмно-цільового) методу чи підходу до забезпечення фінансово-економічної стійкості та стабілізації фінансово-економічного стану господарських систем міжгалузевого комплексу, галузі, сектору чи окремого суб'єкта НЕС випливає з того, що стійкість фінансової системи досягається, в першу чергу, завдяки фінансово-економічній стійкості підприємств, де генеруються фінансові ресурси та відбувається їх первинний розподіл, і фінансовій рівновазі їх бюджету [9, с. 8].
Відтак, подальші тенденції погіршення фінансово-економічного стану підприємств СК України та зниження ефективності її функціонування в галузевому та за видами діяльності розрізі обумовлюють необхідність перегляду принципів та пріоритетів державної економічної політики в бік підтримки та забезпечення довгострокової стійкості фінансово-економічного стану цієї господарської підсистеми (цього багатогалузевого комплексу) НЕС України. Цей пріоритет було озвучено в згадуваній нами “Програмі подальшого реформування споживчої кооперації України”, затвердженій постановою ХХІ з'їду СК України 04.10.2012 р..[8] (нажал нової програми у вигляді “Концепції соціально-економічного розвитку споживчої кооперації України у сільській місцевості ” з 2015 року по сьогоднішній день так і не було прийнято, чинною залишається програма 2012 року!).
Зауважимо, що насамперед на стійкість фінансово-економічного стану господарської системи СК впливає зовнішнє стратегічне оточення, яке формується під впливом системи державного регулювання, глобалізації, інтеграційних процесів, посилення конкуренції, макрофакторів, кон'юнктури ринків, діяльності фінансово-інвестиційних ринкових інститутів тощо, які впливають на ефективність і результативність діяльності як окремих суб'єктів господарської системи СК, до складу якої вони входять як юридично, такі функціонально, так цієї системи (системи СК України) загалом.
У цьому контексті органи державної влади і управління повинні розробити і застосовувати систему комплексних заходів, спрямованих на підтримку стійкості фінансово-економічного стану господарського комплексу СК, який був і залишається провідною формою організації продуктивних сил в сільській місцевості в Україні.
Відтак, стратегічними пріоритетами державної політики щодо забезпечення фінансової стійкості системи СК України в сучасних умовах є [8]:
- збільшення обсягів та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єктів (підприємств та організацій) в межах системи СК;
- підвищення рівня їх фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності (показників, за параметрами яких визначається рівень фінансової стійкостіі);
- розширення можливостей фінансування розвитку внутрісистемних господарських комплексів (типу кастерів) за рахунок власних фінансових ресурсів ;
- розширення можливостей фінансування фінансово-економічної діяльності підприємств та організацій системи СК за рахунок фінансових ресурсів інституцій фінансово-кредитного сектора НЕ, у тому числі і приналежного до сисиеми СК;
- удосконалення фінансової підтримки підприємств і організацій системи СК за рахунок бюджетних коштів та інституційної фінансово-інвестиційної інфраструктури.
А серед ключових напрямів політики забезпечення стійкості фінансово-економічного стану господарської системи СК України вітчизняні науковці, які займаються цією проблемою виділяють [10, с.121]:
- налагодження системи проведення належних аналізу, планування, організації, мотивації та контролю, що формують у сукупності та взаємозв'зку дієву систему державного управління процесом забезпечення фінансово-економічої стійкості господарських систем та багатогалузевих комплексів, зокрема таких як система СК;
- налагодження оперативного корегування параметрів господарської системи, яка підлягає аналізу, з метою скерування її щодо оптимальних значень ключових індикаторів-орієнтирів розвитку, що складає зміст процесу державного регулювання процесом забезпечення фінансово-економічної стійкості господарських систем та багатогалузевих комплексів, зокрема таких як система СК.
При цьому має застосовуватися весь комплекс регуляторних методів та їх інструментів: правових, адміністративних, економічних (насамперед), індикативно-планових, організаційних та інституційних, - а також вплив на внутрігосподарське управління фінансово-економічним станом суб'єктів (підприємств і організацій) господарювання системи СК України.
Список використаних джерел
1. Офіційний сайт COOP Україна, Електронний ресурс: http://www.coop.ua/.
2. Сайт Державної служби статистики україни. Електронний ресурс. Режим достуупу : http://www.ukrstat.gov.ua/
3. Бабенко С.Г. Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України // Економіка і прогнозування. – 2003. -№4. –с. 38-49.
4. Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття / Збірник наукових праць учасників конференції. - К.: Укоопосвіта, 2010.-345 с.
5. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/news-schemes-kosyuk-i-23-hryvni/29758681.html
6. Ковтун О. І. Кооперативний підхід до забезпечення конкурентоспроможності та стійкого розвитку вітчизняної економіки в контексті ризиків та загроз глобалізації (на прикладі аграрного сектору економіки) / Ковтун О. І. // Системний аналіз економічних систем : Матеріали першого круглого столу. - Львів : Ліга-Прес, 2013, - 152 с. (С.129-135).
7. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.undp.org/content/dam/ukraine/docs/SDGreports/UNDP_Strategy_v06-optimized.pdf.
8. Програма подальшого реформування споживчої кооперації України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007626-12 .
9. Наумова Л. Ю. Фінансова стійкість підприємств та її забезпечення в трансформаційній економіці України : автореферат дис. .... к.е.н.: спец. 08.00.08 — гроші, фінанси, кредит / Л. Ю. Наумова. - К, 2008. - 18 с.
10. Башнянин Г. І. Стійкість фінансовоекономічного стану господарських систем: проблеми регулювання і управління / Башнянин Г. І., Герасименко Т. О та інш. - Львів: Ліга-прес, 2018. - 181 с.
11. Марцин В. Проблеми функціонування споживчої кооперації та шляхи стабілізації господарської діяльності // Економіка України. – 2003. – №4. – С. 24-27.
12. Левицький В. Споживча кооперація: реальність і домисли / Левицький В. // Урядовий кур’єр. – 2007. – №164. – С. 134-167.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter