Заробітна плата є однією з головних складових соціально-трудових відносин, адже вона поєднує в інтереси роботодавців, працівників, а також держави. Розмір заробітної плати вказує на соціально-економічний розвиток країни та рівень життя населення. Однак в Україні на сьогодні існує ряд проблем в сфері оплати праці. Однією з найважливіших нерозв’язаних проблем у соціальній сфері є несвоєчасна виплата зарплати працівникам, тим самим, порушуються статті 43 та 48 Конституції України, які гарантують право працівникам на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї та своєчасне одержання винагороди за працю.
Дане питання досліджували багато видатних вчених, серед яких можна виокремити: Н. Б. Болотіна, Н. Д. Гетьманцева, Г. А. Капліна, З. Я. Козак, А. Р. Мацюк та інших учені. Однак, не зважаючи на низку наукових досліджень проблема не вирішена та потребує подальшого вивчення.
У більшості країнах невиплата заробітної плати вважається злочином, і за нею може наступити кримінальна відповідальність. Також варто відзначити, що у свій час невиплата заробітної плати призводила до окремих локальних, а також глобальних економічних криз. Тому у кожній державі формуються такі механізми, щоб не допускати такого явища, як заборгованість виплати заробітної плати перед працівниками. Проте в Україні, попри використання різноманітних інструментів щодо мінімізації рівня заборгованості по заробітній платі, така заборгованість є у всіх сферах економічної діяльності.
Якщо проаналізувати динаміку заборгованості із виплат заробітної плати (рис. 1), то можна сказати, що до 2014 року суми невиплат скорочувались, проте у 2015 році відбулось різке підвищення заборгованості з 753 млн. грн. до 1320 млн. грн, що пояснюється нестабільною ситуацією в країні та проведенням антитерористичної операції на території країни. До 2016 року заборгованість зростала, але в 2017 році спостерігається її спад з 1881 млн. грн. до 1791 млн. грн. Однак, уже в 2018 році знову відбулось значне зростання суми заборгованості із виплати заробітної плати на 577 млн. грн. і надалі відбувається збільшення заборгованості.
Оцінюючи структуру заборгованості із виплати заробітної плати, то з рис. 2 видно, що найбільша сума невиплат у промисловості і складає 77 % від загальної суми. На ріні 8 % існує заборгованість в транспорті, 5 % у будівництві, 3 % у професійній та науковій діяльності, 2 % у сфері охорони здоров'я. У інших видах економічної діяльності відсоток заборгованості менший 1 % та є незначним у порівнянні з вище наведеними сферами економіки. Отже, на сьогодняшній день необхідно не лише думати як забезпечити високий рівень винагороди за працю, але й відстежувати, щоб заробітна плата виплачувалась у повному обсязі. Для цього можуть бути використані адміністративні та фінансово-економічні інструменти.
Таким чином, можна зробити висновки, що в Україні неефективно працює механізм оплати праці, адже існує величезна заборгованість із виплати заробітної плати населенню. Серед основних факторів збільшення заборгованості можна виділити неефективну систему управління підприємствами та відсутність належного контроллінгу зі сторони державних органів управління. Українській державі необхідно використовувати досвід зарубіжних країн для покращення стану соціального захисту українців зокрема у виплаті заробітної плати, адже це є основою основ.
Список використаної літератури:
1. Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрану.
2. Стан виплати заробітної плати: стат. бюлетень / упоряд. та голов. ред. І. В. Сеник. – К. Державна служба статистики України, 2017. – 17 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter