Дослідження проблематики ефективності бюджетної політики у сфері державних доходів України набуває значної актуальності, так як саме бюджетна політика покликана здійснювати перерозподіл результатів економічного зростання і використання національного багатства, тим самим створюючи стимули для подальшого сталого розвитку суспільства.
Бюджетна політика у сфері державних доходів являє собою цілеспрямовану діяльність держави у сфері визначення цілей та пріоритетів формування доходів державного бюджету, розробки правового регламентування стягування та відповідальності за дотримання фіскального законодавства, організації формування бюджетного фонду з метою ефективного досягнення встановлених показників соціально-економічного розвитку країни.
Саме бюджетна політика у сфері державних доходів є вихідною при формуванні цілей та завдань інших складових бюджетної політики, до яких Л. Лисяк [2] відносить політику у сфері державних видатків, державного боргу, бюджетного регулювання та міжбюджетних відносин.
Основною метою бюджетної політики є забезпечення довгострокової збалансованості бюджетної системи, яка передбачає формування стабільної податкової бази на основі створення сприятливих умов для розвитку економіки, своєчасного та достатнього рівня фінансування основних напрямів розвитку соціально-економічної сфери, формування ефективного механізму міжбюджетного регулювання. Виходячи із світового досвіду бюджетна рівновага досягається при збалансованому, бюджеті, який має впливати на темпи економічного зростання, рівень добробуту населення. Рівень дієвості бюджетного політики впливає як одночасно, так і з лагами у часі на темпи економічного розвитку, а також на інтегрований показник запасу стійкості бюджетної системи, який визначається сукупністю вагомих бюджетних показників, що характеризують стан бюджетної системи [1, c. 152-158].
Для досягнення визначеної мети бюджетна політика держави у сфері формування доходів державного бюджету повинна бути гнучкою, оптимально пов’язувати та збалансовано враховувати інтереси держави, платників податків, представників державного апарату та громадян.
Бюджетна політика є одним із вагомих інструментів забезпечення структурного реформування основних напрямів та сфер діяльності суспільства, посилення конкурентоздатності галузей економіки, підвищення стандартів та якості життя населення.
Розглянемо склад та структуру доходів Зведеного бюджету України за 2016-2018 рр. (табл. 1).
За даними таблиці 1 зазначимо, що частка доходів державного бюджету у зведеному бюджету становила: 2016 р. – 78,3%, 2017 р. – 77,6%, 2018 р. – 78,0%. За досліджуваний період доходи Державного бюджету України збільшились на 311834 млн. грн., або на 50,6% порівняно з 2016 р. Протягом 2016-2018 рр. питома вага доходів місцевих бюджетів у структурі Зведеного бюджету не перевищувала 22,4%, що свідчить про низький ступінь участі місцевого самоврядування в розв’язанні проблем розвитку регіонів. Частка доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті за 2018 р. становила 22,0% (що на 0,3 в. п. більше рівня 2016 року). При цьому відбулися зміни у структурі доходів за фондами бюджету.
Оцінка дохідної частини, її динаміки, складових, структури, стану виконання дасть можливість визначити основні бюджетоутворюючі джерела, недоліки у їх формуванні та використанні. Проаналізуємо джерела формування доходів Державного бюджету України протягом 2016-2018 років (табл. 2).
За даними таблиці 2 бачимо, що доходи Державного бюджету у 2018 р. збільшились на 311834 млн. грн., або на 50,6% порівняно з 2016 р. Найбільш питому вагу в структурі доходів державного бюджету займають податкові надходження, при чому їх роль стає дедалі важливішою, адже їх частка зменшується щороку і за 3 роки вона зменшилась на 0,56% з 81,76% до 81,2%. В абсолютному вираженні це збільшення становить 249936 млн. грн., а у відносному – 49,6%. На другому місці - неподаткові надходження. Так, у 2016 році частка неподаткових надходжень бюджету складала 16,82%, а у 2018 році – 17,7%, відносний показник збільшився на 0,88%. Такі доходи як від участі з капіталом, кошти від закордонних країн і міжнародних організацій, трансферти та цільові фонди становлять дуже маленьку частку в структурі доходів. Річний план виконано на 101,2 %.
Розглянемо, структуру доходів місцевих бюджетів України (табл. 3).
За таблиці 3 бачимо, що доходи місцевих бюджетів у 2018 р. збільшились на 91606 млн. грн., або на 53,7% порівняно з 2016 р. Найбільш питому вагу в структурі доходів місцевих бюджетів займають податкові надходження, при чому їх роль стає дедалі важливішою, адже їх частка збільшилась у 2018 р. порівняно з 2016 р. на 1,5%. Питома вага податкових надходжень коливається від 86,1% у 2016 році до 87,6% у 2018 році. В абсолютному вираженні це збільшення становить 82913 млн. грн., а у відносному – 56,4%. На другому місці - неподаткові надходження. Так, у 2016 році частка неподаткових надходжень бюджету складала 12,7%, а у 2018 році – 11,1%, відносний показник зменшився на 1,6%. Розмір надходжень з цього джерела збільшився на 33,9%, що складає 29129 млн. грн. Такі доходи як від участі з капіталом та офіційні трансферти становлять дуже маленьку частку в структурі доходів місцевого бюджету, розмір якої коливається в межах 1%. Річний план доходів, затверджений місцевими радами, виконано на 116,8 %.
Незважаючи на те, що велика кількість науковців працюють у напрямку вдосконалення процесу формування дохідної частини бюджету держави, виявлення можливих резервів її збільшення, багато питань ще залишаються не вирішеними, а саме: проблема щорічного невиконання бюджету; прийняття Державного бюджету з дефіцитом; наявність порушень та недоліків у формуванні доходів бюджету держави, що викликані неналежним контролем за процесом формування дохідної частини бюджету; відсутнє чітке визначення складу доходів, що закріплені за загальним та спеціальним фондами; проблема реалізації стратегічного планування на практиці; неефективна бюджетно-податкова політика [5, с. 558].
На сьогодні однією з важливих проблем ефективності бюджетної політики є розпорошення бюджетних коштів по сотнях бюджетних програм, запровадження яких досить часто відбувається необґрунтовано, без реальних економічних розрахунків та без дотримання законів України.
Для розв’язання визначених проблем необхідно насамперед внести зміни до законодавства України, що регулює напрям використання бюджетних коштів. Також потрібно оптимізувати стратегію ведення бюджетної політики, зокрема реформування бюджетної сфери повинне узгоджуватися з податковою реформою та реформами в соціальній сфері. Бюджетна система має забезпечувати високу результативність управління та використання бюджетних коштів.
Підсумовуючи зазначимо, що держава повинна формувати свою бюджетну політику у сфері державних доходів. Це можливо при реалізації заходів, які сприяли б одночасно підвищенню доходів бюджету держави. До таких заходів можна віднести наступні: інвестування бюджетних коштів у розвиток галузей, які втілюють у виробництво наукові досягнення та визначають рівень економічної потужності держави; використання субсидій та грантів для створення сприятливих умов господарювання та стимулювання виробництва; залучення іноземного капіталу до України.
Список використаних джерел:
1. Гусаревич Н.В. Формування доходів бюджету в умовах економічних перетворень. Економічний вісник університету. Переяслав-Хмельницький державний університет імені Григорія Сковороди. 2016. № 30/1. С. 152-158.
2. Лисяк Л. В. Політика фіскальної консолідації в Україні як інструмент стабілізації державних фінансів. Ефективна економіка. 2015. №8.
3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: http://www. minfin.gov.ua. (дата звернення 15.05.2019).
4. Офіційний сайт Державної казначейської служби України. URL: http://www.treasury.gov.ua (дата звернення 16.05.2019).
5. Слободянюк Н.О. Проблемні питання формування дохідної частини бюджету: сучасні реалії// Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. №15. С. 558.
________________________________
Науковий керівник: Сальникова Тетяна Валеріївна, кандидат економічних наук, Університет митної справи та фінансів
|