Дослідженням фінансової політики держави займалися такі відомі українські вчені: Т. Боголіб, А. Даниленко, В. Лагутін, І. Лютий, А. Мазаракі, В. Малишко, В. Опарін, М. Пасічний, В. Федосов, І. Чугунов та інші.
Фінансова політика є особливою сферою діяльності, що спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл та використання для забезпечення сталого розвитку країни. Основними завданнями фінансової політики є пошук нових можливостей формування та ефективного розподілу фінансових ресурсів, організація регулювання й стимулювання економічних і соціальних процесів фінансовими методами, формування дієвого механізму фінансового управління.
Метою фінансової політики є забезпечення рівня оптимізації розподілу ВВП, який би сприяв зростанню економіки та покращенню добробуту громадян. Тобто ця політика в класичному розумінні завжди має чіткий вектор дій, а її реалізація – це компроміс між можливостями й потребами національної економіки.
Пріоритетними заходами державної фінансової політики, які реалізуються у країнах з розвинутою на трансформаційною економікою є підвищення фіскальної ефективності податкової системи, удосконалення системи управління державними фінансами, підвищення дієвості механізму середньострокового бюджетного планування та прогнозування, зниження показників структурного дефіциту бюджету та державного боргу, оптимізація видаткової частини бюджету [1].
Фінансова політика є дієвим інструментом регулювання соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах трансформаційних перетворень постає необхідність посилення впливу інструментів державної фінансової політики на економіку, вдосконалення механізму економічного зростання. Важливим є встановлення оптимальної структури фінансової системи, яка б враховувала взаємодію державного регулювання економічних процесів і відповідних механізмів саморегулювання, що потребує наявності належної інституційної системи, достатнього рівня розвитку фінансових інститутів. Вагомим завданням фінансово-економічної політики є її адаптація до змін структури фінансових відносин, впливу зовнішніх економічних факторів, якісних перетворень фінансової системи.
При формуванні фінансової політики на середньострокову перспективу необхідним є врахування впливу екзогенних та ендогенних факторів на економічну систему, які визначають тенденції соціально-економічного розвитку.
До екзогенних факторів відносяться темпи росту валового внутрішнього продукту країн, що формують попит на основні групи товарів вітчизняного експорту, рівень цін на продукти експорту та імпортовані енергоносії, обсяги та структура іноземних інвестицій, кон'юнктура на світових фінансових ринках, яка впливає на можливості держави здійснювати запозичення та операції по рефінансуванню державного боргу. До внутрішніх економічних факторів належить частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет та державні цільові фонди, прогнозований обсяг бюджетних доходів та видатків, дефіциту (профіциту) бюджету, обсяг прямого та гарантованого державного боргу, показники співвідношення заощаджень та інвестицій в економіку, грошово-кредитного регулювання [2].
Реалізація фінансової політики держави здійснюється у вигляді комплексу заходів, які втілюються через фінансове право, фінансову систему і фінансовий механізм з метою найбільш повного виконання фінансами своїх функцій. Через норми фінансового права та елементи фінансової системи і фінансового механізму здійснюється реалізація положень концепції економічного розвитку держави. Якщо остання відсутня, то навряд чи можна говорити про будь-яку фінансову політику в державі [3, с. 4.3].
Головними проблемами фінансової політики є проблеми забезпечення динаміки зростання, конкурентоспроможності економіки України, утвердження оновленої моделі фінансового розвитку. Саме такий шлях дозволить Україні зберегти і найефективніше використовувати наявний науково-технічний потенціал для здійснення структурних змін та зайняти належне місце у світовому просторі. Поглиблення курсу ринкових реформ на інноваційних засадах та їх прискорення, радикалізація системних перетворень можуть забезпечити прогресивний розвиток держави [4].
На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки необхідним є створення такої системи, яка б сприяла виникненню стимулів до забезпечення відповідального управління фінансовими ресурсами держави і проведенню фінансової політики, спрямованої на реалізацію стійкого економічного зростання.
Для впровадження відповідної фінансової політики важливим питанням є визначення оптимальної частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет держави. Воно зводиться до вибору одного з альтернативних рішень: підвищення ролі держави у регулюванні економіки або проведення економічної лібералізації.
Фінансова політика є складовою економічної політики держави, яка забезпечує економічне зростання та має чітке спрямування.
Охарактеризувавши фінансову політику, можна сказати про те, що в умовах Військових дій на Сході України, ситуація в нашій країні є досить нестійкою.
Щоб покращити ситуацію в нашій країні, потрібно дослідити та запропонувати певні заходи для покращення фінансової ситуації, використовуючи зарубіжний досвід.
Список використаних джерел:
1. Гатаулліна Е. І. Державна фінансова політика у країнах з розвинутою та трансформаційною економікою. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2015_27% 281% 29__25.
2. Кравець В. І. Основні напрями фінансової політики в умовах економічних перетворень. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4151&i=8.
3. Малишко В. В., Пучко А. О. Фінансова політика України на сучасному етапі. Траектория науки. 2017. Т. 3, № 1. С. 4.1-4.8.
4. Сіташ Т. Д. Фінансова політика держави : прагматика та проблематика. Академічний огляд. 2015. №1(42). С. 29-34. URL: file:///C:/Users/user/Downlo ads/ao_2015_1_6.pdf.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter