Оцінка ефективності діяльності підприємства як фактора оптимізації галузевої спеціалізації ґрунтується на певних критеріях і показниках. Критерії ефективності діяльності характеризують якісні сторони процесу, його сутність, це ознака, на основі якої проводиться її оцінка. Критерій ефективності повинен відповідати таким вимогам: повною мірою відображати результати господарської діяльності, фіксувати та вимірювати рівень досягнення поставленої мети. В якості критеріїв зазвичай виділяють прибутковість, якість, економічність положення на ринку, інноваційність, якість трудового життя [3, с. 9–22].
Оскільки підприємство здійснює багатогранну та складну діяльність і всі процеси взаємопов’язані, то і критерії, що характеризують дану діяльність, теж зв’язані між собою. Показники виражають кількісну характеристику явища та дають змогу визначити його стан та динаміку. В економічній літературі виділяють абсолютні та відносні показники, які характеризують економічні процеси та явища в процесі діяльності підприємства.
Так, абсолютні показники характеризують кількісну величину явища (прибуток, власний капітал, тощо), а відносні показники дають змогу порівнювати абсолютні, їх отримують, коли одну величину поділяють на іншу. Відносні показники існують у формі коефіцієнтів або процентів (рентабельність, доходність активів тощо). Існують також середні величині, які характеризують узагальнену кількісну сукупність (середньорічна заробітна плата, середньосписковий склад робітників тощо) [1, с. 1–2].
Для оцінки діяльності підприємства використовують усі показники в комплексі, і при одному критерії можливо застосовувати декілька показників. Критерії і показники тісно пов’язані між собою, так, обґрунтований вибір критерію буде визначати сукупність застосованих показників. Необхідно формувати відповідну систему критеріїв та показників для оцінки ефективності діяльності підприємства та визначення шляхів підвищення ефективності як фактора оптимізації галузевої спеціалізації підприємства. Особливо актуальним дане питання є для підприємств-виробників органічної продукції [1, с. 5].
Для оцінки діяльності підприємства застосовують різноманітні математичні методи. Розглянемо лінійний регресійний аналіз як основний метод для оптимізації галузевої спеціалізації підприємства органічної продукції, тобто статистичний метод дослідження лінійної залежності випадкової змінної від однієї незалежної змінної. Тісноту лінійного зв’язку між якими можна визначити за парним коефіцієнтом кореляції, а причино-наслідкові зв’язки – виходячи із економічного сенсу задачі. Парна лінійна регресія – причинна модель статистичного лінійного зв’язку між двома кількісними змінними x та y представлена рівнянням [2, с. 105]:
Випадкова величина / включає вплив не врахованих у моделі факторів, випадкових похибок та особливостей вимірювання. Її присутність у моделі викликана трьома причинами: специфікацією моделі, вибірковим характером вихідних даних, особливостями вимірювання змінних.
В основі оцінки рівняння парної лінійної регресії лежить вибірки значень двох змінних – незалежної X та залежної Y . Геометричною інтерпретацією таких вибірок буде сукупність точок на площині (рис. 1 а), яка називається діаграмою розсіювання, чи кореляційним полем.
Задачею парного лінійного регресійного аналізу буде знаходження такої прямої, яка найкращим чином аналітично характеризує кореляційне поле. Тобто потрібно мінімізувати деяку «міру» відхилень від лінії регресії (рис. 1 б) [2, с. 105].
Даний метод полягає у підборі графіка для набору спостережень за допомогою методу найменших квадратів. Регресія використовується для аналізу впливу на окрему залежну змінну значень однієї або кількох незалежних змінних [2, с. 109].
Нами установлено, що розподіл даних вимірювань має ознаки лінійної регресії. Регресійний аналіз – статистичний метод дослідження залежності випадкової змінної від однієї або декількох незалежних змінних. Завданнями регресійного аналізу є встановлення форми залежності між змінними, оцінка функції регресії, прогноз значень залежної змінної. Будь-яке економетричне дослідження починається зі специфікації моделі, тобто із вибору структури моделі та визначення набору пояснюючих змінних. Вибір структури моделі може здійснюватися на основі економічної теорії, попередніх результатів, апріорних знань або спеціальних математичних процедур.
Парна регресія достатня, якщо існує домінуючий фактор, котрий і використовується у якості незалежної змінної. Оскільки найбільш простою формою залежності в математиці є лінійна, то в регресійному аналізі найбільш популярні лінійні моделі [2, с. 109].
Обрання у якості міри відхилення ліній регресії від емпіричних точок обґрунтовується теоремою Гауса-Маркова: при виконанні ряду вимог до вихідних вибірок статистичних спостережень, МНК-оцінки параметрів лінійної регресії, є найбільш ефективними, тобто мають найменшу дисперсію в класі усіх лінійних незміщених оцінок.
Отже, якщо МНК, при виконанні ряду вимог до вихідних вибірок спостережень, дає найбільш ефективні оцінки параметрів парної лінійної регресії, його алгоритм реалізований багатьма комп’ютерними програмами. Так в Microsoft Excel існує статистична функція «line» та інструмент «Регресія» надбудови «Аналіз даних». В MathCAD – оператор line (X, Y).
ЛІТЕРАТУРА
1. Пилипенко С. М. Теоретичні засади оцінки ефективності діяльності підприємства / С. М. Пилипенко, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та оцінки майна підприємств Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця // Глобальні та національні проблеми економіки. № 10, 2016.
2. Сенько П. С. Теорія ймовірностей та математична статистика: монографія / П. С. Сенько; [2-ге вид., зі змін. і доп.]. – Київ: Знання, 2007. – 446 с.
3. Стрілец Є. М. Ефективність як економічна категорія / Є. М. Стрілец. – Запоріжжя: КПУ, 2016 – С. 9.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter