Надійність сучасних транспортних засобів закладається при проектуванні і розрахунку і на цьому етапі вона залежить від конструкції машини (агрегату, вузла, механізму), методів захисту від шкідливих впливів, пристосованості до виконання операцій ТО і ремонту, особливостей конструювання.
При виробництві сучасних транспортних засобів показники надійності, що були задані при конструюванні, забезпечуються службою контролю і на цьому етапі вона залежить від якості виготовлення деталей, методів контролю продукції, що випускається, можливості управління технологічними процесами виробництва, якості збірки та інших елементів процесу виготовлення.
При експлуатації транспортних засобів закладена на етапах проектування і виробництва надійність характеризується такими властивості, як безвідмовність, довговічність і ремонтопридатність, які проявляються тільки в процесі експлуатації машини і залежать від прийнятої системи ТО і ремонту, умов і режимів роботи та інших експлуатаційних факторів [1].
Таким чином, проблема надійності сучасних транспортних засобів є комплексною проблемою, адже вона пов’язана з сферою конструювання, виробництва та експлуатації машин. Тому для вирішення завдань забезпечення надійності залучаються різні галузі знань. Показники надійності також можна розділити на два класи – показники надійності невідновлювальних та відновлюваних об’єктів. Визначення показників надійності зазвичай дають в двох формах: імовірнісній і статистичній. Імовірнісна форма зазвичай буває зручніше при апріорних аналітичних розрахунках надійності. Статистична – при експериментальному дослідженні надійності технічних об’єктів.
Важливим поняттям, яке присутнє у багатьох формулюваннях показників надійності, є напрацювання. Напрацювання це тривалість або обсяг роботи об’єкта, тобто напрацювання може вимірюватися не тільки в одиницях часу, а й одиницях вироблення продукції, пройденій відстані. На даний час існує три основних аналітичних методи оцінки надійності систем:
- метод, який використовує основні теореми теорії імовірностей випадкових подій і комбінаторні формули;
- логіко-імовірнісні методи;
- метод марковських процесів.
Традиційна оцінки надійності сучасних транспортних засобів може бути апроксимована поліномом 15-ої ступеня, що описує аналізовану поверхню з необхідною точністю. Аналітичне рівняння має наступний вигляд:
де z1... z16 – коефіцієнти поліноміальної функцій оцінки надійності транспортного засобу; Pi – значення показників надійності за кожен аналізований інтервал пробігу; Ii – значення пробігу автомобіля.
Підставляючи у вираз (1) наявні дані про витрати, показники надійності і величину пробігу, формуємо тривимірну модель оцінки надійності сучасного транспортного засобу (рис. 1 а).
При використанні отриманої моделі оцінки надійності транспортного засобу з’являється можливість прогнозування кількості відмов на певному інтервалі експлуатації автомобіля, а також рівня витрат на його усунення. Недоліком даної моделі є невисока чутливість на кожній з аналізованих стадій експлуатації, що викликана накопичувальним характером формування величини витрат і індексів надійності. Це перешкоджає своєчасному виявленню «критичного моменту» – проміжку часу (величини пробігу), починаючи з якого яскраво простежується зростання кількості відмов, а відповідно і витрат на їх усунення.
Можливим вирішенням цієї проблеми є перспективна модель оцінки надійності транспортного засобу, що представляє собою залежність середнього рівня витрат у функції GMF-показників надійності і місяці експлуатації [3]. Аналогічно раніше розглянутій, така модель надійності транспортного засобу може бути апроксимована поліномом 11 ступеня, рівняння в цьому випадку буде мати такий вигляд:
де z1... z12 – коефіцієнти поліноміальної функцій оцінки надійності транспортного засобу; Ki – GMF-індекси надійності за кожен аналізований інтервал часу; Nj – місяць експлуатації автомобіля.
Отримана з використанням виразу (2) перспективна модель оцінки надійності транспортного засобу представлена на рис. 1б.
Модель оцінки надійності транспортного засобу за методикою GMF-показників надійності дозволяє визначити середній рівень витрат, необхідних для виявлення та усунення відмов окремого пристрою за певний інтервал експлуатації. Вона також може бути використана для виявлення «Переломного моменту», починаючи з якого відбувається значне зростання витрат на підтримання необхідного робочого стану пристрою або його стабілізація на певному рівні.
Як видно з отриманого графіка (1б), кількість відмов, а разом з ним і рівень витрат, стабілізуються починаючи з 8 місяців експлуатації автомобіля. Таке уявлення показників надійності транспортного засобу дозволяє проводити прогнозування витрат на усунення відмов, а також забезпечує можливість відповідної оперативної реакції з боку автовиробника [2]. Окремо варто відзначити, що дана модель також може бути використана в разі оцінки споживчої задоволеності автомобілями і його окремими системами та елементами.
Таким чином, реалізація аналітичних моделей надійності транспортного засобу в експлуатації, що враховують взаємний вплив показників надійності і періоду експлуатації, дозволяє проводити повноцінний аналіз якості, надійності і задоволеності споживачів продукцією. В результаті розширення вхідних інформаційних каналів даних, використовуваних інструментів і методів дослідження підвищується ефективність прогнозування витрат на попередження і усунення відмов.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ
1. Заятров А. В., Козловский В. Н. Анализ и оценка взаимосвязей между традиционными показателями надежности и показателями, используемыми ведущими производителями легковых автомобилей // Электроника и электрооборудование транспорта. – 2012. – №1. – С. 41–43.
2. Козловский В. Н., Строганов В. И. Комплексы количественных показателей, применяемые при организации мониторинга качества легковых автомобилей в эксплуатации // Автомобильная промышленность. – 2013. – №4. – С. 4–8.
3. Шубинский И. Б. Структурная надежность информационных систем. Методы анализа / И. Б. Шубинский. – М.: «Журнал Надежность», 2012, – 216 с.
|