Виклад основного матеріалу. Аграрний сектор в останні роки став однією з найбільш популярних сфер для інвесторів, зважаючи на прогнози експертів цей процес не є тимчасовим, тому доречним є розглянути інструменти, які використовуються на сьогодні в цивільному обороті із застосуванням аграрних розписок.
Ідея запровадження аграрних розписок в Україні бере свої витоки з законодавства Бразилії, де можна здійснювати кредитування під заставу майбутнього врожаю та сільськогосподарських тварин. Там вони називаються розписки-договори CPR, що являє собою обіцянку поставити аграрну продукцію або здійснити оплату після реалізації власної с/г продукції в майбутньому взамін на отримання кредитних ресурсів (фінансових чи товарних) вже сьогодні для здійснення аграрної діяльності [4, с.57].
При аналізі Закону України «Про аграрні розписки» слід звернути увагу на особливості суб’єктів складу даних відносин, до якого відносяться боржник, кредитор, нотаріус, експерт з оцінки предмета застави. Деякі автори ототжнюють боржника з емітентом, але даний суб’єкт є характерним для розгляду у правовому полі цінних паперів, а аграрна розписка поки що не є ним.
Слід звернути увагу на те, що відносини між боржником та кредитором неможливі без участі нотаріальної контори, оскільки при видачі, аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому ЗУ «Про нотаріат». Аграрна розписка вважається виданою тільки з моменту її реєстрації в Державному реєстрі аграрних розписок [8, с.360].
Законом України «Про аграрні розписки» передбачено поняття аграрна розписка, під яким розуміється товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку с/г продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах [1]. Запровадження аграрних розписок зумовлює зменшення ризиків зниження ціни на с/г продукцію, оскільки обов’язок боржника фіксується в кількості товару, а не в ціновому еквіваленті. Можна сказати, що структура даних відносин дуже нагадує ф’ючерсні і форвардні контракти, тому є логічним запитання: чому не вдосконалити те що є, а не знову робити хаос у законодавстві. Адже при застосуванні закону на практиці виникає багато запитань.
Заслуговує підтримки обгрунтування в літературі більш чіткої схеми функціонування аграрної розписки у разі невиконанання будь-якою стороною зобов’язання, яка передбачає що:
1. постачальник ресурсів (банк, кредитор) пред являє до нотаріуса аграрну розписку;
2. нотаріус у свою чергу здійснює виконавчий напис;
3. кредитор здійснює передачу до виконавчої служби аграрної розписки з виконавчим написом нотаріуса;
4. виконавча служба здійснює відповідне провадження щодо с/г товаровиробника (боржника);
5. у кінцевому випадку здійснюється повернення грошових коштів/ сільськогосподарської продукції у разі примусового стягнення у випадку невиконання [3, с.75].
Позитивні сторони впровадження аграрних розписок полягають у наступному:
1. співпраця між кредиторами та виробниками с/г продукції спрощує процедуру кредитування і закриває адміністративні питання, які раніше зупиняли потенційних кредиторів від фінансування [9, с. 188].
2. Товарні розписки дозволяють бартерні розрахунки між сільськогоспвиробниками та постачальниками продукції, необхідної для с/г виробництва [6].
3. Боржник у разі непогодження щодо умов викладених в акті про порушення технології виробництва може звернутися до організації, спеціально уповноваженої центральним органом виконавчої влади. Дана організація розглядає спір і приймає рішення протягом двох днів після отримання скарги. Зв відсутністю рішення скарга вважається безпідставною і відхиленою. Також є можливість оскаржити рішення даної організації до суду.
4. Аграрна розписка має виключно документарну форму, нотаріально посвідчується і розрахунки по ній здійснюються у безготівковій формі.
Цікавим є питання страхування відповідальності зернових складів, так як це специфічний продукт і в будь-який момент він може втратити свої властивості, якість. З цією проблемою зіткнулися і форвардні контракти, у яких також заставляється майбутний врожай, але дані довогори заключаються з Аграрним фондом.
Висновок: Проведений аналіз дає підстави для висновку, що аграрні розписки, можливо, і мають право на життя, але без достатньої державної підтримки цього процесу суттєвих результатів досягнути буде неможливо через вагомі законодавчі проблеми. Основним питанням, що вказує на неефективність аграрних розписок є запровадження видачі не на всій території України, а лише на рівні пілотного проекту в одній із областей. За п’ять років можна було здійснити повне реформування системи і навіть зробити аграрну розписку «офіційно» цінним папером, так як ця плутанина у юридичній науці не сприяє формуванню однакової правозастосовної практики та ефективного законодаства. Хоча впровадження аграрних розписок є дуже вигідним з боку фінансування аграрного сектору, надання доступу с/г виробникам залучити додаткові кредитні ресурси з можливістю розрахування товаром, що на даний момент ця можливість відсутня в банках.
Список використаних джерел:
1. Закон України від 6 листопада 2012 року «Про аграрні розписки» // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - №50. - Ст. 695.
2. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. - М.: Центр ЮрИНФО, 2002. - С. 123-137.
3. Гребенюк М. Запровадження правового механізму аграрних розписок — запорука створення надійної системи продовольчого забезпечення в Україні / Гребенюк М. // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - №1. - С.56-60.
4. Дивнич О. Д., Демиденко Л. М. Інновації в рослинництві та джерела їх фінансування // Економіка та управління підприємствами. - 2015. - Випуск 5.
5. Мельник М. Перспетиви використання аграрних розписок // [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.deloiittte.com/print/uk_ua/press-ukr/201701/d5944b0
6. Михайлов А. Н. Актуальные проблемы развития инвестиционных процесов в аграрном секторе Украины / А. Н. Михайлов // 2015 г. -
7. Радченко Н. Г. Аграрні розписки як альтернативна форма кредитування сільськогосподарських підприємств // Вісник Таврсійського державного агротехнологічного університету. - 2013. - № 1. - С. 356-361.
8. Туєва О. М. Аграрні розписки як інструмент кредитування аграрних виробників / О. М. Туєва // 2015. - с. 187-189.
9. Ульянченко Ю. Інструменти державного стимулювання розвитку конкурентного середовища в аграрному секторі // Ю. Ульянченко. // Ефективність державного упрвління. - 2013. - №35. - С. 296-304.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter