Дієвість системи управління конкурентоспроможністю продукції багато в чому визначається методологічним і методичним рівнем інструментарію, що використається. Одне з ключових місць у складі останнього займають методи порівняльного аналізу продукції за даною найважливішою її характеристикою.
У сучасній економічній науці для оцінки конкурентоспроможності продукції використовується понад 100 методів [1, с. 23], що дозволяють з тією чи іншою мірою об'єктивності та точності визначити її місце в конкурентному середовищі. На особливу увагу серед них, на нашу думку, заслуговує метод, заснований на розрахунку загального показника рівня конкурентоспроможності товару [2, с. 74].
Даний показник (К) відображає відмінності між аналізованим і еталонним товарами в величині споживчого ефекту, що припадає на одиницю витрат. Він розраховується за формулою:
де Iтп - зведений індекс конкурентоспроможності товару по технічним параметрами, які характеризують основні споживчі властивості товару; Iцс - індекс ціни споживання товару.
Якщо К > 1, то це означає, що аналізований товар за рівнем конкурентоспроможності перевершує еталонний товар, якщо К = 1 – знаходиться на одному з ним рівні. При К <1 – конкурентоспроможність аналізованого товару поступається еталонному.
У якості еталону, як правило, використовують реально існуючий товар, який має найкращі значення основних якісних параметрів і цінових характеристик. У тому випадку, коли не представляється можливим виділіть реальний виріб-еталон, можна використовувати штучно побудований товар. Його основні характеристики визначаються на рівні середньоарифметичних зважених значеній параметрів продукції основних конкурентів на цільовому ринку, що досліджується.
Основна перевага даного методу полягає в простоті використовуваного інструментарію, що не потребує спеціальної підготовки аналітиків. Разом з тим, даний метод має і ряд суттєвих недоліків, що ускладнюють його практичне застосування. До основного з них слід віднести суттєві труднощі, що виникають при формуванні інформаційного поля. Так, для отримання коректних результатів аналітик повинен мати у своєму розпорядженні великий обсяг детальної й достовірної інформації про значення якісних параметрів і цінові характеристики порівнюваних товарів.
Навіть в умовах обмеженої номенклатури продукції, що випускається, отримання такої інформації утруднено, або пов'язане зі значними витратами. На підприємствах же кабельної промисловості, де кількість асортиментних позицій (марко-розмірів) в розрізі окремих груп кабельної продукції (волоконно-оптичний кабель, LAN-кабель та ін.) досягає декількох тисяч, таке завдання не вирішується в принципі. Якщо використовувати традиційний метод розрахунку загального показника рівня конкурентоспроможності товару. Більш того, використання традиційного методу не дозволяє отримати узагальнюючі характеристики рівня конкурентоспроможності окремих напрямків (номенклатурних груп) кабельної продукції.
З метою усунення даного недоліку і розширення сфери застосування даного методу ми пропонуємо здійснити його модифікацію, основний зміст якої полягає в наступному:
1) необхідно перейти до оперування суто відносними оцінками якісних і цінових характеристик для окремих напрямків (номенклатурних груп) кабельної продукції;
2) в якості інструментарію встановлення зазначених оцінок слід використовувати метод експертних оцінок;
3) при встановленні оцінок експертним шляхом доцільно використовувати 5-ти бальну шкалу. При цьому вищому рівню якості буде відповідати оцінка «5», нижчому – «1». При встановленні цінових оцінок – навпаки – вищу оцінку «5» матиме найнижча ціна, найменшу «1» – найбільш висока ціна. Зазначені відмінності у встановленні якісних і цінових оцінок пов'язані суто з алгоритмічними особливостями розрахунку загального показника рівня конкурентоспроможності товару.
Слід звернути увагу на те, що сутнісної характеристиці даного показника, на наш погляд, буде відповідати дещо інша назва. А саме – інтегральна оцінка конкурентоспроможності товару. Принципово змінюється і формула його розрахунку. Так, замість співвідношення зведених індексів ми переходимо до підсумовування зведених оцінок, зважених за допомогою вагових коефіцієнтів:
де Кінтij – інтегральна оцінка конкурентоспроможності j-го виду кабелю для і-го підприємства; КяijКцij , – якісні та цінові експертні оцінки j-го виду кабелю на і-му підприємстві відповідно; βя, βц , – коефіцієнти вагомості, що відображають відносну важливість якісних та цінових характеристик продукції відповідно.
Кількісні значення коефіцієнтів вагомості визначаються за умовами, що їх загальна сума має дорівнювати 1, тобто:
Розраховані інтегральні оцінки конкурентоспроможності з урахуванням відносної важливості чинників відображені в таб. 1. Там же наведені середні інтегральні оцінки для кожного виду кабелю ( Кінтcj ), визначені за формулою (4):
де m – кількість підприємств виробляючих відповідний вид кабелю.
Для більшої наочності результатів порівняльного аналізу конкурентоспроможності продукції, що надані в табл. 1, ми пропонуємо розраховувати інтегральний індекс конкурентоспроможності ( Iкij ):
Даний показник, результати розрахунків якого наведені у табл. 2, характерізує для кожного підприємства в розрізі окремих видів кабелю співвідношення інтегральної і середньої оцінки. Він показує, на скільки пунктів інтегральна оцінка конкурентоспроможності продукції перевищує середню оцінку або, навпаки, поступається останньої.
Якщо інтегральний індекс Iкij >1, це свідчить, що данний вид кабелю, який випускається на відповідному підприємстві, є більш конкурентоспроможним на вітчизняному ринку відносно середнього значення. І, навпаки, Iкij < 1 свідчить, що конкурентоспроможність даного виду кабелю нижче середнього рівня.
Дані табл. 2 наочно свідчать про те, що продукція ПАТ «Одескабель» є конкурентоспроможною майже за всіма видами кабелю. Виключенням є кабелі та дроти силові, але різниця зовсім мала, що показує здатність ПАТ «Одескабель» конкурувати на ринку і за даною номенклатурною групою продукції.
Список використаної літератури:
1. Буркинский Б.В. Конкурентоспособность продукции и предприятия / Б.В. Буркинский, Е.В. Лазарева. – Одесса: ИПРЭИ НАН Украины, 2002. – 132с.
2. Егупов Ю. А., Купинец Л. Е. Бизнес-план: методика разработки и анализа. // Ю. А. Егупов, Л. Е. Купинец // Навчальний посібник. Одесса: Оптимум, 2001. – 230 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter