Фермерські господарства визнані світовою практикою як одна з найбільш сталих форм господарювання на селі, що дає змогу ефективно поєднати ресурси у виробничому циклі на засадах приватної власності на засоби, предмети і результати праці.
Розвиток фермерських господарств в Україні має стратегічне значення для гарантування продовольчої безпеки, створення робочих місць на селі, збереження й розвитку сільських територій. Своєю чергою базисом формування конкурентоспроможності фермерських господарств є раціональне використання основного засобу виробництва в сільському господарстві – землі.
В Україні проблеми розвитку фермерства, управління ефективністю використання земельних ресурсів актуалізувалися від часу проведення аграрної і земельної реформ, обрання стратегічного курсу на становлення селянського фермерського укладу. Нині це є пріоритетними задачами Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018–2020 роки (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № 664-р), Стратегії розвитку аграрного сектора економіки України «3+5» Міністерства аграрної політики і продовольства України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна–2020» (схвалена указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015) тощо.
Управління ефективністю використання земельних ресурсів належить до стратегічних завдань як державної аграрної політики, так і імперативів розвитку фермерських господарств.
На основі монографічного аналізу й узагальнення практики господарювання нами було встановлено, що підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств має здійснюватися за такими стратегічними напрямами:
• Управління фермерським ланцюгом створення цінності з метою оптимізації бізнес-процесів.
• Перехід на засади smart-спеціалізації.
• Переорієнтація на виробництво нішевих видів сільськогосподарської продукції.
• Розвиток мережевих форм кооперації й інтеграції фермерських господарств, особливо для організації спільного використання сільськогосподарської техніки, збуту готової продукції та захисту від протиправних дій третіх осіб.
• Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, передусім через впровадження цифрових технологій агрогосподарювання і трансформації фермерських господарств на «розумні ферми».
• Впровадження біологічного землеробства; більш повне використання пожнивних і кореневих решток рослин як добрива.
• Розвиток органічного землеробства.
• Оптимізація системи землекористування з урахуванням імперативу захисту ґрунтів, збереження й відтворення їх родючості.
• Раціональне використання добрив, стимуляторів росту та засобів захисту рослин для забезпечення невід’ємного балансу основних поживних речовин в ґрунті з одного боку, і підвищення якості виробленої продукції – з другого боку.
• Застосування мікродобрив й здійснення контролю за вмістом мікроелементів у ґрунті.
• Проведення меліоративних заходів і боротьба з ерозією ґрунтів.
Своєю чергою для реалізації цих заходів на державному рівні необхідно:
• Удосконалити систему земельних відносин, включивши землю як актив до повноцінного господарського обороту.
• Повною мірою реалізувати право фермерів на іпотечне кредитування під заставу хоча б тих земельних ділянок, які належать їм на праві приватної власності.
• Запровадити механізм надання кредитів під заставу права оренди земельних часток (паїв).
• Увести жорсткі санкції за нераціональне використання земель, не провадження заходів з охорони і збереження родючості ґрунтів.
• Забезпечити фермерам пільговий доступ до кредитів на розвиток агробізнесу.
• Реформувати систему державної підтримки фермерським господарствам, переорієнтувавши її на стимулювання ефективного і екологобезпечного землекористування, розвиток тваринництва й адресність надання коштів, а також забезпечення рівних умов цінової конкуренції з європейськими фермерами на аграрних ринках.
• Удосконалити систему орендних відносин, встановивши мінімальний строк оренди землі на рівні не менше за тривалість науково обґрунтованої сівозміни, а також передбачивши диференціацію ставки орендної плати залежно від строку оренди земельних часток (паїв).
• Створити дієву систему підготовки і підвищення кваліфікації фермерів для актуалізації агроекологічних й агроекономічних знань серед них.
• Інституціоналізувати систему захисту прав фермерів.
• Здійснити інституційну формалізацію розвитку сімейних фермерських господарств.
• Забезпечити дієвий науковий супровід розвитку фермерства в Україні.
Реалізація заходів сприятиме раціональному використанню земельних ресурсів і підвищенню конкурентоспроможності фермерських господарств.
____________________________
Науковий керівник: Гуторов Андрій Олександрович, доктор економічних наук, старший науковий співробітник
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter