За результатами осмислення концептуальних засад соціалізації бюджетної політики України нами запропоновано дві групи принципів: базові (мозаїчності, Богоцентризму, коеволюції, тандемності, справедливості, науковості, гуманізму, демократизму, історизму, матеріалізму, безперервності, реальності, системності, комплексності, передбачуваності, гнучкості, збалансованості інтересів, відповідальності держави за стан формування бюджетної політики, рівності юридичних і фізичних осіб перед законом, законності, Оккама, неупередженості (об’єктивності), взаємної відповідальності держави, юридичних і фізичних осіб, компетентності, транспарентності, ефективності, результативності, відповідальності, зіставності і порівняльності, обов’язковості, гласності) та специфічні (ключові для соціалізації бюджетної політики).
Розглянемо детальніше специфічні принципи соціалізації бюджетної політики.
1. Визначеність та обґрунтованість цілей бюджетної політики. Визначеність цілей бюджетної політики передбачає їх чітку ідентифікацію у розрізі конкретного часового горизонту ще до початку реалізації останньої. Під обґрунтованістю цілей розуміється їх формалізація у вигляді конкретних показників (системи показників) та їх значень.
2. Забезпечення спрямованості бюджетної політики на підвищення рівня екологічних, соціальних та економічних стандартів життєдіяльності людей. Даний принцип передбачає, що удосконалення бюджетної політики повинно здійснюватися з усвідомленням, що остання не є самоціллю, а підпорядкована підвищенню рівня екологічних, соціальних та економічних стандартів життєдіяльності людей.
3. Послідовність у формуванні та реалізації бюджетної політики на основі синергетичного підходу до діалектики фіскальної соціології. Цей принцип ґрунтується на усвідомленні, що процес удосконалення є безкінечним і кожен наступний етап модернізації повинен спиратися на чинну фактично-діючу модель формування і реалізації бюджетної політики.
4. Відображення у рамках бюджетної політики стану та перспектив розвитку її фіскально-регуляторного потенціалу. Даний принцип базується на логіці, згідно якої в основі бюджетної політики знаходиться її фіскально-регуляторний потенціал. У свою чергу, від стану і перспектив розвитку останнього залежить ефективність формування та реалізації бюджетної політики країни.
5. Облік та оцінка наслідків реалізації бюджетної політики на основі її фіскально-регуляторного потенціалу. Згідно даного принципу моніторинг ефективності бюджетної політики потрібно здійснювати через механізм обліку та оцінки фіскально-регуляторного потенціалу останньої.
6. Забезпечення довіри суспільства до формування та реалізації бюджетної політики за рахунок підвищення рівня культури державного управління та податкової культури. Даний принцип передбачає першочерговість та першопричинність підвищення рівня культури адміністративної діяльності та податкової культури по відношенню до забезпечення довіри суспільства бюджетній політиці як необхідної та обов’язкової умови соціалізації останньої.
7. Особистісна активність усіх учасників бюджетної політики. Цей принцип ґрунтується на наданні можливості кожному громадянину особисто ознайомитися із стратегічними цілями, фактичним станом фіскально-регуляторного потенціалу та ефективність управління бюджетною політикою.
8. Двосторонньої взаємодії громадськості та суб’єктів управління бюджетною політикою держави. Згідно даного принципу будь-які ініціативи суб’єктів управління бюджетною політикою у контексті змін останньої повинні: по-перше, бути заздалегідь оприлюдненими і мати чітку кореляцію із стратегічними цілями, по-друге, підлягають обговоренню з громадськістю.
Таким чином, підпорядкування бюджетної політики України зазначеним принципам забезпечить ефективну трансформацію останньої у контексті підвищення рівня її соціалізації.
|