У ХХІ столітті жіноче лідерство є досить популярною темою для обговорення. Адже сьогодні вільна, незалежна і цілеспрямована жінка — це далеко не рідкість. Представниці прекрасної статі із задоволенням перейняли багато чого з чоловічого світу: від одягу до ділової хватки. Жінка лідер - це та особистість, у якої вистачає сил, енергії, ресурсів та потенціалу вести людей за собою, запалювати в них натхнення, радість, життя, мотивувати та допомагати іншим.
Наше століття знаменується значними змінами в гендерних питаннях щодо лідерських позицій. Жінки-керівники поступово наздоганяють чоловіків за кількістю займаних посад. В Україні серед керівників організацій, відповідно до записів ЄДРПОУ, 40% жінок. Вони працюють в усіх професійних сферах – від торгівлі до юридичних послуг. І лише в освіті їх чисельність переважає над чисельністю чоловіків-керівників [1]. Найповільніша динаміка спостерігається у державному секторі. Ратуючи за гендерну рівність, законотворців до своїх лав прийняли тільки 12,5% жінок. У Верховній Раді з 423 депутатів 53 жінки. У Кабміні вони обіймають 3 керівні крісла з 24.
Існує низка причин, які зумовлюють труднощі у становленні жінок на позиціях керівників. У першу чергу це стереотипність поглядів щодо ролі жінки у світі. У суспільстві вважається, що для жінки найважливішим є самореалізація у сфері материнства, сімейного життя, а все інше – кар’єрний ріст, розвиток власних здібностей, розвиток творчості – це речі другорядні, якими варто поступитися для реалізації основної жіночої місії. Крім того, значною перешкодою є те, що жінок вважають менш компетентними та кваліфікованими працівниками, порівнюючи з представниками чоловічої статті. Тому виникає дисбаланс в оплаті тієї самої роботи, яку виконують чоловік і жінка. Ще однією проблемою є страх втрати жіночності, привабливості для чоловіків і можлива розплата за успіх – соціальна відчуженість.
Окрім того, жінкам, без усяких на те підстав, приписують такі установки на їх відношення до робочого місця:
- більше подобається робота, що не вимагає інтелектуальної напруги;
- в роботі більше цікавлять комунікативні і емоційні моменти;
- менший рівень цінування самоактуалізації і просування по службі, ніж у чоловіків,
- праця лише заради дрібних грошей, не особливе зацікавлення матеріальною винагородою.
Не дивлячись на труднощі у боротьбі за своє місце під підприємницьким сонцем, в Україні вже є ціла ніша сфер, які стали, практично, повністю жіночими, а саме [1]:
• Туризм – 61% і 62%;
• Професійні спілки – 62%;
• Бухгалтерський облік і аудит, оподаткування – 62%;
• Менеджмент театральних та концертних залів – 66%;
• Освіта у сфері культури – 66%;
• Менеджмент у сферах охорони здоров’я, освіти та культури – 68%;
• Середня освіта – 68%;
• Індустрія краси – 77%.
Приблизно в такій же мірі розподілилось співвідношення жінок до чоловіків серед фізичних осіб-підприємців. Лідерами є готельно-ресторанний бізнес та торгівля [1].
Міжнародна компанія KPMG, яка займається бізнес-консультаціями, провела масштабне опитування серед жінок-керівників світу. Чисельність респондентів становила 699 жінок із 42 різних країн та 14 галузей економіки. З них 37% - працівники компаній, доходи яких перевищують 500 мільйонів доларів США. Жінок-керівників питали про фактори, які на їхню думку допомагають їм досягти професійного успіху і очолювати компанії [2].
Дослідження виявило, що думки опитаних здебільшого збігаються щодо факторів особистого успіху. На перше місце жінки поставили активний особистий нетворкінг, тобто можливість вирішення складних життєвих та професійних ситуацій з допомогою друзів та знайомих. Іншими важливими якостями вони назвали добре розвинені комунікативні навички та компетенції для роботи з новими технологіями та сміливість у прийнятті непопулярних рішень. Одним із цікавих аспектів дослідження є ставлення його учасниць до гендерних квот. Лише 4% опитаних вважають їх наявність у вищому керівництві одним із ключових факторів особистого успіху. Проте, на питання, чи є програми реалізації лідерського потенціалу жінок ефективним засобом залучення більшої їх чисельності до світу бізнесу, вони дали позитивну відповідь, при цьому 83% підтримали такі ініціативи [2].
На сьогодні керівник – це лідер, який «живе» власною справою, всиляє відчуття впевненості в інших людей, відкритий до ідей, вміє не тільки слухати, а чути своїх підлеглих, розуміє, що саме наполегливість у кожній великій чи малій справі долає спротив. І це поняття не розмежовується гендерними відмінностями. Цьому підтвердженням є як історичні, так і сучасні приклади. І роль жінки в цих аспектах і надалі зростає, долаючи часто штучно створені перешкоди.
Список використаної літератури
1. Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://socialdata.org.ua/edrpou-gender/
2. Цифрова ера – жіноча епоха [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/ua/pdf/2018/07/KPMG-Studie-Global-Female-Leaders-Outlook-ua.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter