На сьогоднішній день відбувається зменшення залежності світової економіки від сфери виробництва та одночасне збільшення її залежності від сфери послуг. Міжнародна торгівля послугами включає послуги високих технологій, фінансові та туристичні послуги. Серед них вагому роль відіграють саме туристичні послуги.
В більшості країн активно розвивається туристична сфера, а міжнародні потоки туристів перетворилися на важливу складову частину процесу глобалізації економічних відносин. Міжнародний туризм сприяє розвитку регіонів, яким не вистачає економічних ресурсів і які розташовані далеко від індустріальних центрів. Для багатьох країн міжнародний туризм став самостійною галуззю, яка посідає важливе місце в структурі економіки.
Україна, поки що, не належить до світових лідерів за кількістю приїжджих туристів, хоча, завдяки особливостям географічного розташування, рельєфу, клімату, багатому природному та історичному потенціалу, має на це шанси.
З точки зору економічних показників, туризм є одним із найбільш розвинутих секторів. Його динамічний розвиток, дає змогу створювати нові робочі місця, підвищуючи добробут населення. Туристична індустрія активно розвивається і незважаючи на сучасне нестабільне економічне становище є найбільш прибутковою галуззю - на її частку припадає близько 5% світового ВВП та 6% від загального обсягу експорту [1, с.16].
Сектор туристичних послуг поєднує такі види послуг: транспортні, торгівельні, освітні, рекламно – інформаційні, а також послуги спорту та охорони здоров’я. Галузь туризму підтримує національні традиції, сприяє роз¬витку народних промислів, вимагає створення сприятливих умов для свого функціонування. Саме тому, в більшості країн світу міжнародний туризм динамічно розвивається і дає можливості для ознайомлення з їхньою культурою, звичаями та історією. Міжнародний туризм є важливим джерелом збагачення національної економіки, що переконує в актуальності дослідження даної теми.
Проблему розвитку міжнародного туризму у своїх працях висвітлили: Бейдик О.О., Гринів Л.С., Мілашовська О.І., Гуляєв В.Г., Долішній М.І., Кифяк В. Ф. , Кравціва В.С., та інші [3].
На думку дослідників, на розвиток міжнародного туризму впливають такі фактори: економічне зростання і соціальний прогрес, які посприяли збільшенню кількості ділових і пізнавальних поїздок; вдосконалення всіх видів транспорту, яке зробило поїздки дешевшими; збільшення кількості найманих працівників у розвинутих країнах і підвищення їх культури; інтенсивніша праця, триваліші відпустки працівників; розвиток зв'язків і культурних обмінів між державами; розвиток сфери перевезень; зменшення обмежень щодо вивозу валюти в багатьох країнах.
Існує безліч організацій, які сприяють розвитку міжнародного туризму. До них, зокрема, належать: спеціалізовані заклади системи Організації Об'єднаних Націй (ООН); Світова організація торгівлі; Організація економічного співробітництва і розвитку; неурядові спеціалізовані, національні і регіональні організації по туризму. Всесвітня організація по туризму (ВОТ) – спеціалізована організація в системі ООН, яку створили ще в 1975 році, об'єднує понад 120 країн світу. Генеральна Асамблея ООН визнала ВОТ міжурядовою організацією відповідальною за розвиток туризму [2].
У зв’язку з різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів, міжнародний туризм у світі дуже нерівномірний. Найбільшого розвитку міжнародний він набув у західноєвропейських країнах.
Серед країн – постачальників туристів виділяють США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голландію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду та Англію. А до країн, які, в більшій мірі, приймають туристів належать: Австрія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, та Швейцарія [3].
Всесвітній економічний форум опублікував рейтинг країн світу щодо індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей і туризму за 2017 рік, відповідно до якого Україна посіла 88 місце, отримавши оцінку 3,5 бали з семи можливих. В 2015 році такі дослідження щодо України не проводились. Тоді як, ще у 2013 році Україна знаходилась на 76 місці серед 140 країн світу. Експерти оцінюють внесок української сфери туризму в 1,3 млн. дол. США або 1, 4% ВВП. В туристичному секторі України зайнято 214,4 тис. осіб або 1, 2 % від загального числа зайнятих [2].
В Польщі, наприклад, сфера туризму оцінена майже у 8 млн. дол. США, а в Туреччині – у 35,9 млн. дол. США, що становить, відповідно - 1,7% і 5 % ВВП.
Дані свідчать про те, що в Україні не сприяють розвитку сфері туризму, доказом чого є 124 місце за цією складовою. Негативний вплив, також, здійснює рівень безпеки в країні – 127 місце [5].
Нажаль, сфера туризму в нашій країні не розглядається як пріоритетна – за показником «Пріоритетність розвитку сфери туризму для уряду країни» ми знаходимося аж на 122 позиції [5].
Причинами такої ситуації є: застарілий матеріально-технічний комплекс; інфраструктура, яка потребує відновлення; рівень сервісу, який не відповідає міжнародним стандартам; нерозвинена індустрія розваг; багато занедбаних пам’яток культури та історії; низка екологічних, соціальних та економічних проблем, які досі не вирішені [4].
Також, на розвиток туризму в Україні негативно впливає напружена політична ситуація. Анексія Криму та події на сході України спричинили зміни в структурі та об’ємах в’їзних і внутрішніх туристичних потоків. Окупація Криму спричинила втрату близько 30% рекреаційно-туристичного потенціалу [5].
Незважаючи на те, що в’їзний туризм стримують багато факторів, наші багаті природні, історико-культурні та трудові ресурси здатні стимулювати інтерес в туристів. Україна, все ж має умови для розвитку сфери туризму, серед яких: її географічне розташування, наявність величезної кількості культурних та природних заповідників, розвинена туристична інфраструктура, яка налічує 6 природних курортних територій України, що мають унікальні лікувальні ресурси, 7 культурно-архітектурних та природних об’єктів, які включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Маючи такі природні і культурні можливості, потрібно приділяти туристичній галузі найбільшу увагу, з точки зору державної політики
Розвиток туристичної сфери приведе до таких позитивних зрушень як: економічне зростання; нові робочі місця; територіальний та інфраструктурний розвиток; розвиток міжнародних зв’язків; розвиток готельного-ресторанного бізнесу; створення умов для ознайомлення з культурною спадщиною України; задоволення культурних потреб іноземців та громадян України; створення сприятливих умов для збільшення доходів сільського населення України тощо.
Отже, розвиток міжнародного туризму в Україні вимагає розробки відповідної нормативно-правової бази, активної державної підтримки, створення конкурентоспроможного туристичного продукту, вдосконалення туристичної інфраструктури. Перспективи відновлення в’їзного туризму пов’язані із налагодженням ситуації на сході України, розвитком євроінтеграційних процесів, що зміцнить авторитет держави на міжнародному ринку туристичних послуг.
Список використаної літератури:
1. Парфіненко А. Міжнародний туризм в Україні: геополітичні аспекти глобального явища / А. Парфіненко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2015. – Вип. 126. – Ч. 1. – С. 12–23.;
2. Економічний дискусійний клуб [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://edclub.com.ua.
3. Міжнародний туризм в Україні: проблеми та перспективи подальшого розвитку[Електронний ресурс]. Режим доступу :http://www.economy.nayka.com.ua/
4. Країни світу. Міжнародний туризм. Україна туристична [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://svit.ukrinform.ua/turism.
5. Рекреаційні ресурси та курортологія [Електронний ресурс]. Режим доступу :http://tourlib.net/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter