Систему народногосподарського обліку в Україні сьогодні утворюють такі види обліку: оперативний, статистичний, бухгалтерський, у тому числі фінансовий, податковий та управлінський. Екологічний облік на разі до господарського обліку не входить, хоча він може стати основою обліку витрат на охорону навколишнього середовища та витрат, пов’язаних із природоохоронною діяльністю підприємств.
Екологічний облік повинен виявляти та відображати у грошовій формі зовнішні ефекти (витрати). Вирішення цієї проблеми можливе за умови використання двох різних підходів:
1) внесення уточнень до системи традиційного обліку, перш за все, більш детальним і диференційованим відображенням екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати на проведення природоохоронних заходів, а також змін, що викликаються ними, у бухгалтерському балансі підприємства;
2) реорганізація та розширення обліку, у тому числі за допомогою складання екобалансів для більш повного відображення зовнішніх екологічних витрат, як і ефектів виробничої діяльності [1, с. 12].
Для визначення впливу екологічної діяльності на діяльність підприємства в цілому необхідно виділяти у Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) окремим рядком доходи від реалізації екологічно чистої продукції і собівартість такої продукції [1, с. 13].
Ведення синтетичного обліку екологічних витрат повинно ґрунтуватися на галузевих особливостях та специфіці діяльності конкретного підприємства. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», витрати на охорону навколишнього природного середовища передбачено включати до загальновиробничих витрат. Вважаємо, що залежно від виду екологічних витрат їх необхідно обліковувати на таких рахунках: 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 91 «Загально¬виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» [1, с. 13].
Наведені рахунки за дебетом і кредитом кореспондують з іншими рахунками залежно від змісту господарської операції, що відбулася, згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [1, c. 14].
Як відомо, екологічні витрати є фундаментальним поняттям економіки природокористування, на якому заснований розвиток економічних аспектів природокористування.
Ведення бухгалтерського обліку екологічних витрат у запропонованих розрізах аналітичного обліку дасть змогу:
• ефективно управляти екологічними втратами;
• здійснювати аналіз екологічних витрат;
• формувати достовірну інформацію для національної екологічної статистики;
• здійснювати моніторинг стану довкілля [1, c. 14].
Екологічна діяльність підприємства пов'язана з відповідними витратами, які прямо чи опосередковано впливають на економічні показники його діяльності. Сума таких витрат у більшості підприємств значна, але на сьогодні бухгалтерський облік екологічних витрат ведеться безсистемно, вони не виокремлюються із загальної сукупності витрат. За існуючої організації бухгалтерського обліку це не дає змоги отримати достовірні дані про розміри, напрями та види природоохоронних витрат підприємств [1, с. 14].
У Плані рахунків бухгалтерського обліку необхідно передбачити рахунки, що відображають:
• виручку від продажу відходів;
• витрати на придбання екологічно чистої сировини;
• зарплату та премії за діяльність у сфері охорони навколишнього середовища;
• серед них амортизаційні відрахування природоохоронного устаткування;
• інші витрати на охорону навколишнього середовища [1, с. 14].
Для організації бухгалтерського обліку екологічних витрат необхідне вдосконалення нормативно-правового забезпечення обліку та вироблення облікової політики підприємства.
Зарубіжний досвід показує, що здійснення господарської діяльності повинно базуватися на свідомому екологічному управлінні бізнес-процесами будь-якого підприємства [2, с. 203].
Відображення в бухгалтерському обліку екологічних витрат має важливе значення, оскільки фінансова звітність містить інформацію про діяльність підприємства в галузі природокористування та його діяльність, що пов’язана із захистом довкілля. Виходячи з викладеного, ми розробили основні завдання бухгалтерського обліку екологічних витрат (див. рис.).
Відомо, що облікова політика, а відповідно й фінансова звітність підприємств у різних країнах мають певні відмінності. Це зумовлено соціальними, економічними та політичними чинниками. У таблиці наведемо порівняльну характеристику обліку екологічних витрат в Україні та у країнах світу [2, с. 202].
Як бачимо (див. табл.), врахування екологічних витрат, що виникають під час господарської діяльності підприємства, за національними стандартами дуже обмежене. Методика стандартизованого їх обліку в Україні надто недосконала. Тому необхідно переходити на міжнародні стандарти фінансової звітності.
В Україні відсутня надійна нормативно-правова база обліку та звітності, крім того, у підприємств нема мотивації для здійснення витрат на природо-охоронні заходи. Усі ці питання потребують негайного вирішення та контролю з боку держави.
Оскільки в Україні негативний антропогенний вплив господарської діяльності людини на навколишнє природне середовище в декілька разів більший, ніж в інших країнах, то для нас це питання є дуже актуальним. Тому з метою покращання стану довкілля в Україні необхідне вдосконалення стандартів у сфері обліку екологічних витрат на основі міжнародних стандартів ведення фінансової звітності, удосконалення потребує й нормативно-правова база обліку та звітності відповідно до стандартів Європейського Союзу.
Список використаної літератури:
1. Савченко О. Ф., Дацій О. І., Байда А. О., Зима Г. Ф. Екологічні витрати: проблеми права, обліку та оподаткування. Економіка та держава. 2015. № 5. С. 11-19.
2. Ілляшенко Т. О., Скобенко М. В. Відображення екологічних витрат за національними та міжнародними стандартами ведення фінансової звітності. Економічні проблеми сталого розвитку: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. Балацького О. Ф. (м. Суми, 24-26 квіт. 2013 р.): у 4 т. / за заг. ред. О. В. Прокопенко. Суми : Сум. держ. ун-т, 2013. Т. 4. С. 201-203.
3. Екологічне управління: підручник / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. Київ: Либідь, 2004. 432 с.
_________________________
Науковий керівник: Прокопишин Оксана Степанівна, кандидат економічних наук, доцент, Львівський національний аграрний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter