У процесі своєї діяльності підприємства здійснюють розрахунки з покупцями та замовниками (контрагентами). Реалізовуючи товари, роботи і послуги, суб’єкт господарювання не завжди отримує оплату одразу. Таким чином у підприємства виникає дебіторська заборгованість.
Актуальним є питання організації обліку дебіторської заборгованості, адже її наявність та ефективне управління нею впливають на фінансовий стан підприємства. Для ефективного управління обсягами дебіторської заборгованості, а також термінами її погашення необхідна належна організація її обліку на підприємствах, що сприятиме посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.
Отже, заборгованість покупців і замовників перед підприємством називають дебіторською. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С)БО 10) визначені методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності [2].
Згідно з П(С)БО 10, дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
- довгострокову – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;
- поточну – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, називають безнадійною. А поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, називають сумнівним боргом.
Основними нормативними документами, які регулюють облік дебіторської заборгованості, є:
- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV;
- П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237;
- П(С)БО 11 «Зобов’язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником.
На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» узагальнюється інформація про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги.
Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;
363 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи»;
364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням».
За дебетом рахунка 36 відображається реалізаційна вартість продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за кредитом ‒ сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства або в касу. Заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію відображає сальдо рахунка.
Підприємства формують резерв сумнівних боргів на дату балансу. Одночасно обсяг резерву збільшує витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву списуватимуться безнадійні борги наступного року. П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:
- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
- на підставі класифікації дебіторської заборгованості [2].
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у балансі відображається як різниця між первісною вартістю і резервом сумнівних боргів, тобто за чистою реалізаційною вартістю.
Важливе значення для формування фінансових результатів підприємства має правильне і своєчасне списання дебіторської заборгованості. Для поліпшення фінансового стану підприємства необхідно вдосконалити методичний підхід до обліку та аналізу дебіторської заборгованості.
Значно спростити контроль за розрахунками та впорядкувати інформацію про дебіторів можливо за допомогою автоматизації обліку дебіторської заборгованості. Для цього потрібно вжити низку заходів:
- створити інформаційну базу учасників розрахунків на певному підприємстві;
- перевірити можливість погашення взаємної заборгованості за допомогою звірок взаємних вимог та зобов’язань;
- скоротити обсяги заборгованості проведенням взаємозаліків;
- вести облік та звітність проведених взаєморозрахунків [3].
Також кожне підприємство повинно організувати дієву систему внутрішнього контролю.
Метою внутрішнього контролю розрахунків з дебіторами є встановлення повноти, достовірності та своєчасності відображення даних у первинних документах підприємства, облікових реєстрах і звітності. Насамперед контроль передбачає перевірки дотримання планових показників; налагодження системи спостереження за строками здійснення платежів; контроль за виконанням договірних відносин; виявлення резервів зростання платоспроможності підприємства та контроль за результатами виконання оптимізаційних управлінських рішень. Важливо встановити оптимальне та найзручніше для підприємства співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю для прискорення оборотності цих двох показників. Вважається, що сприятливою є ситуація, коли період обороту дебіторської заборгованості підприємства менший, ніж період обороту кредиторської, оскільки за таких умов підприємство може погасити свої зобов’язання за рахунок коштів, що надходять від дебіторів [1].
Таким чином, удосконалення обліку дебіторської заборгованості на підприємствах України вимагає законодавчих змін та змін облікової політики суб’єктів господарювання. Це допоможе поліпшити фінансовий стан останніх, оскільки підвищить ефективність ведення обліку дебіторської заборгованості, дозволить попередити проблеми неплатоспроможності контрагентів.
Література:
1. Кондукова Е. В. Аналітичні аспекти податкового дослідження стану розрахунків з контрагентами. Сталий розвиток економіки. 2012. № 3. С. 285-290.
2. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237, зі змінами та доповненнями. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99.
3. Соловей Н. В., Маліношевська К. І. Проблеми обліку дебіторської заборгованості. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_25/ malinoshevska.pdf.
_______________________
Науковий керівник: Прокопишин Оксана Степанівна, кандидат економічних наук, доцент, Львівський національний аграрний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter