В сучасних ринкових умовах господарювання для більшості видів економічної діяльності характерним є ціноутворення на основі попиту та пропозиції з врахуванням витрат на виробництво продукції та бажаного рівня прибутковості, що підприємство бажає отримати. Враховуючи ціни та динаміку попиту на продукцію підприємства приймають рішення про обсяги власного виробництва тієї чи іншої продукції, ефективність вкладення капіталу в виробництво товарів та послуг і його рентабельність. Саме результати власного аналізу ефективності вкладення капіталу в виробництво товарів та послуг є підставою для прийняття рішення про доцільність ведення господарської діяльності та формування виробничої програми підприємства.
В той же час, формування ціни на інноваційну продукцію є більш складним процесом з урахуванням специфіки даного виду товару. Оскільки постійні коливання цін на промислову та інтелектуальну продукцію і вартість залученого капіталу, що використовуються при виробництві інноваційних товарів і визначають їх собівартість та ринкову вартість загалом, методи ціноутворення на такий товар будуть дещо відмінними від загальних методів формування цін на товари та послуги.
Інноваційною може бути визнана продукція, яка відповідає таким вимогам [1]:
а) вона є результатом виконання інноваційного проекту;
б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
2. Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту.
3. Інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування.
4. Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, за результатами експертизи.
Встановлення методу формування ціни на інноваційний продукт виходить з новизни товару, тобто товар на ринок ще не випущений, попит та пропозиція на нього не сформована, тому ціна вважається доринковою. В цьому випадку підприємство має свободу у виборі стратегії та методів ціноутворення. З урахуванням того, що ринок на кінцевому етапі скоригує кінцеву ціну продукції, підприємство вперше випускає товар з вихідною ціною за.
Основними методами встановлення вихідної ціни на інноваційну продукцію є [2]:
1. Витратний метод, за яким ціна орієнтується на витрати виробництва. До підрахованих витрат виробництва додається фіксований процент прибутку, тому в англійській термінології він отримав назву «pluspricing», що в буквальному перекладі означає «витрати + процент»:
Встановлення цін за даним методом є можливим та необхідним на принципово нову продукцію, коли неможливо її співставити з раніше випущеною або при встановленні цін на продукцію, що виготовляється по разовим замовленням, та на пробні зразки.
2. Агрегатний метод, за яким ціна визначається шляхом додавання цін на окремі конструктивні елементи товару [2]:
Цей метод можна застосувати для товарів, що складаються з декількох окремо зроблених виробів або для товарів, що складаються з окремих вузлів, елементів. Перевагами агрегатного методу є можливість точного розрахунку суми витрат на виробництво інноваційного товару, а недоліками - неможливість оцінити споживчих властивостей даного товару і потенційного попиту на нього.
Формування ціни будь-якими іншими методами для інноваційних товарів неможливо з урахуванням відсутності конкурентів, аналогів та загалом подібної продукції на ринку.
Як бачимо, головною перевагою розглянутих методів формування ціни є можливість точного калькулювання затрат на виробництво. Поряд з цим не враховуються споживчі якості товару. Крім того неможливо визначити або спрогнозувати попит на нього та можливі фінансові результати від його реалізації підприємством.
Наявність проблем в сфері ціноутворення на інноваційні товари та послуги є однією з причин того, що в Україні кількість та частка промислових підприємств, які що займаються інноваційною діяльністю, в загальній кількості вітчизняних суб’єктів господарювання постійно скорочується (рис.1).
За даними державної служби статистики України, кількість промислових підприємств за останні 5 років вона зменшилася з 1715 підприємств в 2013 років до 759 підприємств в 2017 році [3].
Така динаміка пов’язана з низкою внутрішніх та зовнішніх об’єктивних факторів, основними серед яких можна виділити:
• політична та економічна ситуація в країні;
• відтік іноземного капіталу інвестованого в інноваційну діяльність підприємств;
• недосконалість законодавчого забезпечення інноваційної діяльності;
• великі витрати на проведення інноваційної діяльності в Україні і відповідно занадто велика ціна на інноваційну продукцію;
• невисокий попит на інноваційну продукцію підприємств.
Варто відмітити, що саме неефективна цінова політика підприємств та відсутність досконалого механізму формування ціни на інновації є однією з причин відсутності попиту на вітчизняну інноваційну продукцію і відповідно зменшення обсягів інноваційної діяльності в Україні.
Для активізації інноваційної діяльності в нашій країні науковим школам та практикам необхідно сконцентруватись, перш за все, на розробці ефективної методики формування ціни на інноваційну продукцію з урахуванням оптимізації її витратної складової, як основного чинника забезпечення конкурентного рівня ціни. Саме конкурентна ціна інновацій забезпечить можливість виходу вітчизняних інноваційних товарів на міжнародні ринки, а Україні посісти гідне місце серед країн активних інноваторів.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
2. Мазур О. Є. Ринкове ціноутворення. Навчальний посібник – К. : «Центр учбової літератури», 2012. – 480 с.
3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
|