Політика України, спрямована на набуття статусу повноправного члена світової економічної спільноти, обумовила відкритість національної економіки та створила додаткові виклики і загрози для вітчизняного банківського сектору. Одним з основних негативних наслідків стало зростання частки іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу України.
Конкуренція як форма організації відносин між суб’єктами конкурентного середовища здійснює неоднозначний вплив на кон’юнктуру ринків та умови діяльності їх учасників. Погоджуючись із твердженням, що «напрями аналізу конкурентних відносин у банківській сфері суттєво залежать від розуміння сутності банківської конкуренції» [6], першочерговим завданням є визначення сутності та природи явища банківської конкуренції.
У цей час не існує єдиного загальноприйнятого визначення поняття «конкуренція», однак всі тлумачення зводяться до того, що конкуренція є однією з найбільш яскравих рис бізнесу, двигуном економічного прогресу, механізмом саморегуляції ринкової економіки. У загальному вигляді під конкуренцією розуміють конфліктне суперництво між зацікавленими у досягненні однієї мети суб'єктами, що виникає з різних приводів, але обов'язково приводить до придбання одними суперниками конкурентних переваг над іншими [3].
Необхідно наголосити, що щоб бути конкурентним, банку недостатньо займати лідируючі позиції на ринку послуг та капіталів. Фінансово-кредитна установа повинна вміти використовувати ефективні шляхи реалізації своїх конкурентних переваг[2, с. 106]. Конкурентні переваги - унікальні активи, якими володіє установа, що сприяють перемозі в конкурентній боротьбі та не можуть бути легко та швидко повторені фірмами-конкурентами.
В умовах постійної зміни зовнішнього середовища банки повинні успішно тримати конкурентні позиції, що забезпечить стабільність банківської системи України. Фінансово-кредитні установи спроможні впливати на показники власної конкурентоспроможності за рахунок гнучкості у реагуванні на ринкові зміни та створення нових продуктів [4, с. 182]. Учасники ринку банківських послуг України повинні розробляти чіткі плани щодо реалізації власного потенціалу та формування власних ринкових переваг послуг і рентабельності їх надання [1, с. 44].
В Україні НБУ визначає рейтинг найнадійніших банків за конкурентними перевагами, так на початок 2018 року на базі офіційної статистики 15 українських банків визнані найнадійнішими та конкурентними.
При складанні даного рейтингу найстійкіших українських банків враховувалася здатність банку без затримки повернути депозити своїм вкладникам, а також рівень підтримки акціонерів і держави. Важливу роль відіграє також, фактор власника з точки зору поповнення капіталу і ліквідних ресурсів, що є основою стійкості в стресових умовах. Банки, які належать державі або міжнародним фінансовим холдингам,не були визнані неплатоспроможними.
Рейтинг найнадійніших конкурентних банків України в 2018 році склали[5]:
1. Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія).
2. Креді Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція).
3. Укрсиббанк (BNP Paribas Group, Франція).
4. Ощадбанк (державний).
5. Укрексімбанк (державний).
6. Кредобанк (PKO Bank Polskа, Польща).
7. Сітібанк Україна (Citigroup, США).
8. ПроКредит Банк (ProCredit Bank, Німеччина).
9. Укргазбанк (державний).
10. Альфа-Банк (ABH Holdings, Люксембург).
11. Укрсоцбанк (ABH Holdings, Люксембург).
12. ОТП Банк (OTP Bank, Угорщина).
13. Правекс-банк (Intesa Sanpaolo, Італія).
14. ІНГ Банк Україна (ING Groep, Нідерланди).
15. ПУМБ (СКМ Фінанс, Україна).
Експерти при складанні «рейтингу надійності банків» враховували здатність установи повернути, вклади, якщо вона зіткнеться з фінансовими труднощами, або із зростанням прострочення по кредитах, виданих клієнтам. Крім того, експерти врахували рівень підтримки банків з боку держави і акціонерів. На цей рейтинг у поточному році основний вплив зробив, так званий "чинник власника". Оскільки стійкість і стабільність банків під час стресових станів багато в чому забезпечує поповнення капіталу і ресурсів в строк.
Висновки. Таким чином, вітчизняним банкам потрібно розробити стратегічні напрями покращення їх конкурентних позицій на фівн6ансовму ринку. При цьому одним з важливих етапів є, чітке виоокремлювання своїх конкурентних переваг для кожного банку. Зазначене, сприяло б мінімізації кризових ситуацій в банківській сфері, підвищенню ліквідності банківської системи та уникненню дисбалансу банківського сектора.
Список використаних джерел:
1. Діденко І. С. Ринок банківських послуг і параметри конкурентного середовища на ньому в контексті розвитку національної економіки / І. С. Діденко // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: збірник тез доповідей VІІ Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 травня 2012 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ». – Т. 2. – 2012. – С. 43-44.
2. Клюско Л. А. Забезпечення конкурентоспроможності банківських установ / Л. А. Клюско // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць: заснований у 1999 р. / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ». – Вип.35. – 2012. – С. 104-110.
3. Стубайло Т. С. Конкуренція в банківській справі / Т. С. Стубайло. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/25_DN_2008/Economics/28637.doc.htm.
4. Самборська-Музичко Ю.О. Конкурентоспроможність як об’єкт аналізу при формуванні стратегії банку / Ю.О. Самборьска-Музичко // Економічний аналіз. – 2014. – Том 17. - №1. – С. 181-188.
5. Рейтинг банків. Фінансові показники Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://minfin. com.ua/banks/rating/
6. Єпіфанов А. О. Конкуренція на банківському ринку України / О. А. Єпіфанов // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика [Текст] : Зб. тез доповідей VІ Міжнародної науково-практичної конференції (26-28 травня 2011 р.) : у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. – Т. 1. – С. 8–10.
|