На сучасному етапі розвитку світової економіки однією з найважливіших тенденцій є поглиблення інтеграційних процесів та посилення взаємодії відтворювальних структур різних країн. Їх інтенсивність в певній мірі пов’язана з діяльністю транснаціональних корпорацій.
Транснаціональні корпорації( ТНК) - міжнародні за характером та складом діяльності суб’єкти господарського життя, які функціонують завдяки принципам корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків на міжнародній арені. Вони впливають безпосередньо на соціально-економічні та політичні процеси у всьому світі.
За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації — це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів» [1], при цьому вони можуть набувати або не набувати статусу корпорації.
На сучасному етапі спостерігається різке зростання зовнішньоекономічної діяльності країн та їх тісне співробітництво, де транснаціональні корпорації виступають у ролі торговців, інвесторів, стимуляторів міжнародної трудової міграції та розповсюджувачів сучасних технологій. Вони відіграють провідну роль в такому процесі, як інтернаціоналізація виробництва. А також є не менш важливими у процесі поглиблення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн.
Оскільки ТНК не знаходяться цілком на території однієї країни, то вони все одно підкорюються законодавству тієї держави, де працює головна компанія певної корпорації.
Вплив корпорацій на національні економіки є надзвичайно вагомим. На ТНК приходиться значна частина іноземних інвестицій, і вони, згідно з даними ООН становлять 1 трлн. дол [1]. Стримування процесу глобалізації світової економіки на даний момент практично неможливе, адже основною ознакою цього процесу є все більш вільний перелив капіталу між країнами. За даними журналу «Fortune», розглянуті 500 найбільших транснаціональних корпорацій світу представляють 36 країн, і працівники цих корпорацій складають 65 млн.осіб.. Найбільші 100 ТНК мають річний обсяг продажу від $6,5 млрд. до $165 млрд [2].
Не менш важливими на сьогодні є злиття, продажі та придбання фірм у різних країнах. З’являється міжнародний ринок зазначених операцій. Для сучасних угод щодо цих процесів не обов’язково те, що сильніша компанія знищує слабшу. Все частіше ці угоди здійснюють прибуткові фірми та рівноправні учасники ринків. Їх головна мета- зробити все можливе, щоб мати переваги порівняно з конкурентами, відповідати сучасним стандартам і масштабам, технічному рівню та нових технологіям виробництва, мінімізувати втрати при самостійному існуванні.
За офіційними даними 16-го щорічного списку Forbes Global 2000,в який увійшли 60 країн, сукупний продаж даних компаній складає $39,1 трлн., $3,2 трлн. прибутку і $189 трлн. активів. Усі показники зросли на дві цифри порівняно з аналогічним періодом минулого року, а прибуток збільшився на 28% [4].
Протягом останніх кількох місяців світ спостерігав за тим, як між США і Китаєм наростає напруженість в торгівлі. Величезна економічна міць, яку тримають обидві країни, відображена в списку Forbes 2018 Global 2000.
США як і раніше домінують за обсягом компаній в загальному списку, маючи майже 30% від загального числа. Китай і Гонконг 291 компанії виросли з 262 в 2017 році. У першому списку в 2003 році було всього 43 компанії з Китаю і Гонконгу. Тим часом, Японія, Великобританія і Південна Корея також увірвалися до п'ятірки країн з більшістю компаній( Табл. 1) [4].
Україна після здобуття незалежності в 1991 році стала на шлях ринкових перетворень, одним з напрямків яких є активне залучення іноземних інвестицій. Однак темпи економічних реформ і результати залучення закордонного капіталу в Україну є досить повільними. На ефективність залучення впливають певні фактори, а саме:
• Обмеження частки закордонної власності в статутному капіталі певних підприємств
• Іноземні інвестори змушені проходити через процедуру одержання дозволу в Антимонопольному комітеті.
• Загальний високий рівень оподаткування і складність процедури податків та зборів.
Незважаючи на складну ситуацію, на даний момент, в Україні функціонують 35 корпорацій, та вони підпорядковують собі приблизно 8 тис. філій та дочірніх підприємств. ТНК зосереджують свою діяльність переважно в таких галузях, як харчова, тютюнова та хімічна та нафтогазова. В Табл. 2 приведені найбільші компанії, які інвестують свої ресурси в Україну. Найбільший інвестор серед наведених- найвідоміша компанія в сфері харчової промисловості McDonalds, яка інвестувала у 2017 р. 225 млн грн. Передову позицію займають такі компанії, як Nestle, British American Tobacco, British Petroleum. (Табл.2) [3].
Діяльність ТНК супроводжується великою кількістю позитивних сторін для України. ТНК сприяють розвитку країни, це супроводжується підвищенням ефективності та оновленням процесу виробництва, впровадженням інноваційних технологій, полегшенням взаємозв’язку між країнами. Також збільшується кількість робочих місць, шляхом відкриття філій та дочірніх компаній на території країни.
Крім залучення іноземних ТНК також в Україні необхідно створювати та розвивати власні міжнародні корпорації, які можуть значно змінити економіку України. До українських ТНК слід віднести: ВАТ «Укрнафта», Корпорацію «УкрАвто», «Рошен», НВГ «Інтерпайп».
Таким чином, залучення ТНК до країни відкриває як переваги, так і погрози для розвитку національного виробництва. Україна має великий потенціал у взаємодії з транснаціональними корпораціями. Проте, необхідно провести ряд змін та реформ в економічній і законодавчій сфері таким чином, щоб збільшити інвестиційну привабливість нашої країни та зацікавити іноземних ТНК та не завдати перешкоди для розвитку власного виробництва.
Список використаних джерел:
1. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн //Економіка АПК. - 2008. - № 1. - С.53-57
2. Скавронська І.В. Місце і роль ТНК у розвитку національних економік//Молодий вчений. - 2016. - № 4.- С.197-200
3. Чумак Н.В. Проблемні аспекти діяльності транснаціональних корпорацій в Україні//Глобальні та національні проблеми економіки. 2016.-№9.-С.719-723
4. Global 2000: the world’s largest public companies [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.forbes.com/global2000/#193ff4ac335d
___________________________
Науковий керівник: Микитась Вікторія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії та економічних методів управління, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter