Сучасний розвиток тваринництва не можливий без використання комбікормів. Комбікорм є сумішшю зернових культур, спеціальних добавок, які включають вітаміни, протеїни, білки та мікроелементи, завдання яких залежить в забезпеченні калорійного і збалансованого харчування поголів’я тварин. Застосування комбікормів дозволяє знизити витрати зернофуражу та забезпечити високі показники продуктивності тварин у порівнянні з незбагаченим зерном. Головною сировиною для виробництва комбікормів є зернові корма такі, як ячмінь, тритикале, овес, пшениця, кукурудза, а також шроти і макуха.
Сучасна комбікормова промисловість України сформувалась за часів Радянського Союзу. В той період в Україні було збудовано близько 90 комбікормових заводів-гігантів, які випускали щорічно майже 16 млн. тонн комбікормів при максимальній потужності 21,8 млн тонн [1]. З набуттям України незалежності та переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки виробництво комбікормів значно зменшилось. Обсяг виробництва зменшився з 16,5 млн тонн у 1990 році до 1,1 млн тонн у 2000 р. [2]. Передумовою зменшення виробництва комбікормів стало поступове скорочення поголів’я тварин в сільськогосподарських підприємствах та втрата ділових зв’язків з колишніми республіками.
З 2001 року галузь комбікормового виробництва почало повільно відновлюватись. Каталізатором цього відновлення стало зростання попиту на повноцінні корми з боку птахівницьких господарств, що розвиваються швидко [3]. З 2001 по 2014 роки виробництво комбікормів зросло з 1,1 до 7,6 млн тонн, або 6,9 раза. Починаючи з 2015 року відмічається поступове зменшення виробництва. Так у 2015 році обсяг виробництва складав 7,3 млн тонн, а у 2017 році за даними Держстату – трохи більше 6 млн тонн [4].
Сучасна галузь комбікормового виробництва в Україні об’єднує близько 120 виробників комбікормів. Значна частина виробників комбікормів мають вертикальну інтеграцію основою якої є узгодження інтересів їх учасників: виробники сировини – виробники комбікормів – споживачі (тваринницькі комплекси). У 2017 році на десять вертикально інтегрованих компаній припадало близько 57% ринку комбікормів, із яких сім є найбільшими виробниками продукції птахівництва [4]. Великі компанії виробляють близько 70% комбікормів для птиці і 60% для свинарства. Решта виробництва зосереджена в інших підприємствах, які не мають інтеграційні зв’язки. Велика концентрація частки ринку у невеликої кількості виробників (близько 8%) загострює конкурентну боротьбу між учасниками, оскільки вони диктують цінову політику. Необхідно також зазначити, що обсяг виробництва комбікормів залежить і від рівня розвитку тваринництва в сільськогосподарських підприємствах і господарств населення та їх платоспроможності. Також головною проблемою для виробників комбікормів є зростання ціни на зернові культури. Ця проблема є більш актуальною для птахівників, оскільки в рецепти комбікормів для птиці входять такі дорогі культури як пшениця і кукурудза. На відміну від комбікормів для свинарства в рецептах переважно використовують менш дорогі культури ячмінь, овес, жито. Конкуренція на ринку комбікормів для птиці є найбільш гострою, оскільки галузь птахівництва демонструє стабільний розвиток, виробництво м’яса птиці зростає, збільшується і експорт. М'ясо птиці має великий попит серед українців завдяки нижчої ціни у порівняння зі свининою та яловичиною.
Конкурентна боротьба за ринки збуту змушує виробників комбікормів швидко розв’язувати такі питання, як зниження собівартості продукції; підвищення її якості; впровадження нових рецептів комбікормів; використання нових типів сировини; вдосконалення методів управління; підвищення технічного рівня виробництва внаслідок реконструкції, модернізації та якісного обслуговування обладнання; підвищення ефективності інфраструктури виробництва. Зазначені напрями можуть бути реалізовані тільки шляхом впровадження інноваційних рішень. Все це повинно забезпечити підвищення ефективності діяльності підприємств з виробництва комбікормів. Важливим є і те, що рівень розвитку підприємств з виробництва комбікормів впливає на забезпечення продовольчої безпеки країни, що повинно посилити увагу держави до функціонування галузі.
Список використаної літератури:
1. Ярославський О. Огляд ситуації на ринку комбікормів в Україні. Проект «Аграрна політика для людського розвитку» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.undp.org.ua/agro/pub/ua/P2003_01_041_03.pdf.
2. Союз птахівників України [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу: http://www.poultryukraine.com
3. Татаренко, Г. Танцуй, Кормен' 2003: Рынок комбикормов / Г. Татаренко, К. Ряполов // БИЗНЕС. Налоги. Финансы. Промышленность. Торговля. – 30/06/2003. – N26. – С.81-84.
4. Хорошун В. Топ-10 производителей комбикормов в Украине 2017. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://latifundist.com/rating/top-10-proizvoditelej-kombikormov-v-ukraine-2017
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter