Медична галузь в Україні нині не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Сучасний її стан характеризується низьким рівнем фінансування, зношеністю матеріально-технічної бази і відповідно, невисокою якістю медичного обслуговування. Частина небезпек залишається на відповідальності самої людини, що в даний час виражається у формі комерційного страхування, заснованого на добровільних засадах. У зв’язку з цим питання добровільного медичного страхування в сучасних умовах набувають особливої актуальності, оскільки даний вид страхування спрямований на створення гідного рівня страхового захисту для населення.
Серед вітчизняних науковців, що досліджували дану проблематику, відзначають наступних: Т. Артюха, Ю. Стеценка, Ю.Вороненка, В Базилевича, К. Воблия, О. Гаманкова, С. Горянську, В. Єрмілова, Й.Рожкова, О. Клименко, Т. Марченко, М. Мниха, Т. Яворську , В.Москаленка та інших. Слід зазначити, що праці вищеперерахованих науковців присвячені переважно проблемам теорії та практики добровільного медичного страхування і його особливостям в умовах ринкової економіки, облікові аспекти залишаються поза увагою.
Медичне страхування передбачає страхову виплату страховиком закладу охорони здоров’я при настанні страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або з нещасним випадком, що стався з нею. Питання застосування договорів добровільного медичного страхування регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також Законом України про страхування. Право на отримання медичних послуг мають лише ті особи, в інтересах яких укладено договір страхування. Застрахувати можна як працівника за основним місцем роботи, так і сумісника. Розмір страхових внесків (вартість поліса) залежить від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення, терміну страхування, тарифної ставки й інших умов, передбачених у договорі. Чим ширший перелік страхових подій, тим вища вартість поліса (рис.1). Крім медичного страхування, підприємство-працедавець може оплачувати добровільні профілактичні медичні огляди, добровільні щеплення від грипу або інших хвороб, забезпечувати наявність аптечок на робочих місцях.
Страхові платежі за договором добровільного медичного страхування працівників та ЄСВ, нарахований на такі платежі, в бухгалтерському обліку страхувальника, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були перераховані та обліковуються в дебеті рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» в кореспонденції з кредитом рахунку 654 «За індивідуальним страхуванням». У випадку, якщо страховий платіж здійснено авансом за весь період страхування, для його обліку використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», а протягом строку дії договору страхування списують цю суму рівними частинами на рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». Для платникiв, що коригують бухгалтерський фiнансовий результат для обкладання податком на прибуток, Податковий Кодекс не передбачає рiзниць у таких витратах.
Сума страхових внескiв на добровiльне медичне страхування вважається додатковим благом працівників i пiдлягає оподаткуванню на загальних пiдставах. У фiзичної особи оплата роботодавцем страхового полiса є доходом в негрошовiй формi, а тому пiд час нарахування доходу застосовується пiдвищувальний коефiцiєнт вiдповiдно до п. 164.5 ст. 164 Податкового Кодексу.
У разi настання страхового випадку застрахована фiзична особа одержує страховi виплати. Такi виплати не зараховуються до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу працiвника При цьому факт заподiяння шкоди застрахованiй особi має бути належним чином пiдтверджений. У формi № 1 ДФ сума страхової виплати вiдображається за ознакою «151».
Отже, підсумовуючи вищесказане, констатуємо, що для підтримання належного стану здоров’я працівників підприємство може застрахувати їх, зокрема, для компенсації витрат, пов’язаних з оплатою медичних послуг. Наявність соціального пакету часто стає вирішальним фактором мотивації працівника до співпраці з тим чи іншим підприємством. Чинне законодавство Україні не передбачає обов’язкового запровадження соціального пакету, проте, встановлює право підприємства запроваджувати додаткові соціальні гарантії. Соціальні витрати, що виникають при цьому, в багатьох випадках покращують ім’я підприємства, підвищують його інвестиційну привабливість і прибутковість. Тому такі витрати потребують виокремлення в бухгалтерському обліку, з метою ефективного управління ними.
Список використаних джерел
1. Пантелiйчук Л., Габрук О. Добровiльне медичне, недержавне пенсiйне та добровiльне страхування працiвникiв: що потрiбно знати роботодавцю / Л.Пантелійчук, О.Габрук/ "Праця i зарплата" - N 25 (989).- 06 липня. - 2016 р.
2. Чуднова А. Добровільне страхування працівників / А.Чуднова/, Баланс-Бібліотека.- Випуск 4. – 2018 рік.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter