Фінансовим підґрунтям органів місцевого самоврядування є місцеві бюджети і тому їм належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави.
Реальне виконання завдань та функцій як місцевими органами влади, так і державними та створення необхідних умов для поступового соціально-економічного зростання вимагає забезпечення стабільними та ефективними джерелами формування фондів грошових коштів, у даному випадку – доходами місцевих бюджетів, що, у свою чергу, ставить вимоги пошуку нових високоефективних стимулюючих форм, методів і механізмів мобілізації надходжень до місцевих бюджетів [1].
Нажаль, власні доходи місцевих бюджетів поки що не мають особливого впливу на мобілізацію податкових і неподаткових надходжень, оскільки їх питома вага є порівняно невеликою із часткою офіційних трансфертів, хоча їх величина впродовж проаналізованого періоду зросла.
Більше половини доходів місцевих бюджетів формують офіційні трансферти, які включають дотації та субвенції, у тому числі субвенції з державного бюджету. Враховуючи, що з майже 12 тис. місцевих бюджетів України дотаційність 5,4 тис. становить 70%, а 0,5 тис. – перевищує 90%, особливо актуальним питанням стає одночасне проведення адміністративно-територіальної реформи та бюджетної децентралізації.
Місцеві бюджети в розвинутих країнах, на відміну від України, поповнюються переважно за рахунок податкових надходжень. Зокрема, у країнах – членах Європейського Союзу податкові надходження становлять близько 70%, у Швеції та Данії – понад 80%.
Для нарощування величини доходів місцевих бюджетів, зокрема, їх власної дохідної бази, вважаємо доцільним створити найсприятливіші умови. Тобто, обсяги доходів місцевих бюджетів, їх склад та джерела формування мають бути законодавчо визначені та науково обґрунтовані [2].
З огляду на це, зменшити залежність місцевих бюджетів від центрального уряду, від державного бюджету професор О.П. Кириленко пропонує за допомогою надання права органам місцевого самоврядування на запровадження власних податків та самостійного встановлення ставок оподаткування (при контролі загальнодержавних органів за загальним рівнем оподаткування), що сприятиме встановленню дійсної фінансової самостійності місцевого самоврядування.
У науковій фінансовій літературі існують думки щодо розширення переліку місцевих податків і зборів за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Науковці В.І. Кравченко, О.Р. Романенко та О.П. Кириленко переконані, що значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків, до яких вони відносять податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, рибальство, на використання кар’єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин [3].
Тенденція до запровадження спеціальних місцевих податків і зборів з користувачів природних багатств та спрямування їхніх коштів на охорону довкілля, відновлення спожитих природних благ, створення необхідних умов для життєдіяльності населення є досить переконливою. Застосування вказаних податків дозволяє зробити висновок про те, що вони також будуть дієвим інструментом у справі збереження та охорони довкілля і покращення екологічної ситуації в країні. З огляду на вищеописане пропонуємо застосування таких місцевих податків і зборів: податок на благоустрій міста та місцевий екологічний податок.
Нарощування власних доходів місцевих бюджетів повинно відбуватись при збільшенні темпів виробництва, тому, з огляду на це, потребують запровадження такі види місцевих податків і зборів, які б за своєю природою виконували не лише фіскальну функцію, а й стимулювали та заохочували підприємницькі структури до створення додаткової вартості та її легалізації.
З огляду на вищезазначене, виділимо основні елементи реформи системи оподаткування у частині місцевого оподаткування: чітке розмежування податків, що зараховуються до місцевих і до державного бюджетів, розширення прав у сфері оподаткування органів місцевого самоврядування; розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджетів за рахунок оренди і продажу державного майна; основу місцевого оподаткування повинні становити прямі податки, тобто, податки де об’єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно, капітал.
Зростанню обсягів податкових надходжень місцевих бюджетів сприятиме забезпечення такого співвідношення між величиною граничної ставки податку і граничної ставки штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, за якого остання буде більшою за першу, а також спрощення процедури адміністрування податків, підвищення ефективності роботи фіскальної служби щодо виявлення фактів ухилення від оподаткування, забезпечення невідворотності покарання в разі з’ясування цих фактів.
Необхідно провести інвентаризацію та нормативну грошову оцінку землі. Саме оцінка є базою оподаткування плати за землю та базою для визначення розміру орендної плати, її відсутність має негативний вплив на надходження. На сьогодні, як свідчить практика, у переважній більшості місцевих рад не повністю проведена інвентаризація землі, в окремих – не проведена взагалі.
Отже, на сьогоднішній день основним джерелом зростання доходів місцевих бюджетів в Україні є податок на доходи фізичних осіб. Основною умовою для збільшення цього показника є збільшення заробітної плати та ліквідація тінізації доходів.
Таким чином, з метою підвищення фіскальної ролі податків та зборів при формуванні дохідної бази місцевих бюджетів необхідно:
1. Органам місцевого самоврядування спільно з контролюючими органами розробити план заходів, спрямованих на повну мобілізацію податків та зборів до місцевих бюджетів.
2. Розробити графіки погашення податкового боргу та забезпечити контроль їхнього виконання.
3. Проводити діючі заходи з контролю діяльності юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницького діяльності, які порушують податкове законодавство.
4. Диференціювати ставки ПДФО в залежності від суми заробітних плат.
5. Проводити адміністративно-територіальну реформу та бюджетну децентралізацію, реформувати місцеві податки і збори, щоб вони стали найвагомішим джерелом доходів у місцевих бюджетах.
6. Удосконалити систему розподілу міжбюджетних трансфертів.
Список використаних джерел:
1. Бадила М. Фінансове забезпечення місцевих бюджетів: сучасний стан та перспективи вдосконалення / М.Бадила // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №8. – С. 35–39.
2. Федорук А.П. Місцевий бюджет – головний важіль, соціально-економічного та культурного розвитку (на прикладі бюджету м. Буча на 2012 рік) / А. П. Федорук // Економіка та держава. – 2012. – №3. – С. 127-129.
3. Кириленко О.П. Місцеві фінанси: навч. посіб. / О.П. Кириленко. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 192 с.
_________________________
Науковий керівник: Сокровольська Наталія Ярославівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри публічних, корпоративних фінансів та фінансового посередництва, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter