Виробництво продукції сільського господарства завжди було і залишиться одним з ведучих напрямків розвитку економіки України. Сільське господарство - галузь економіки, спрямована на забезпечення населення продовольством і отриманням сировини для ряду галузей промисловості. Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України через її кліматичні та демографічні причини. Україна займає третє місце в світі за експортом кукурудзи та п'яте місце - за експортом пшениці.
За період реформування аграрного сектора економіки адміністративний метод керування не був повністю замінений ефективною економічною системою. Однією з вагомих перешкод для сталого розвитку національної аграрної сфери є значна диференціація розвитку регіонів України. Тому вкрай необхідним є визначення особливостей розвитку окремих регіонів у сфері сільського господарства з метою вироблення ефективних управлінських рішень для кожної групи регіонів.
Для диференціації регіонів України за рівнем розвитку сільського господарства було використано один з методів багатомірної класифікації - кластерний аналіз, зокрема, метод Варда. [2; с. 61-75]
Для проведення аналізу була сформована система показників, що характеризують рівень розвитку сільського господарства, кожному з показників присвоєно відповідне кодове позначення (табл. 1).
Групування регіонів України за обраними показниками було здійснено на основі методу Варда. Цей метод використовує методи дисперсійного аналізу для оцінки відстаней між кластерами. Метод мінімізує суму квадратів (SS) для будь-яких двох (гіпотетичних) кластерів, які можуть бути сформовані на кожному кроці.
Розрахунки були проведені з використанням статистичних даних Державної служби статистики України за обраними показниками за 2017 рік. Із застосуванням засобів ППП Statistica побудовано ієрархічне дерево кластеризації за методом Варда (рис. 1). [1]
За результатами проведеного кластерного аналізу регіонів України за рівнем розвитку сільського господарства було виділено чотири кластери. До першого кластеру увійшли Чернівецька, Закарпатська, Луганська, Донецька області; до другого - Херсонська, Кіровоградська, Одеська, Миколаївська та Запорізька області; до третього - Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Львівська, Тернопільська, Рівненська, Івано-Франківська, Житомирська та Волинська; до четвертого - Черкаська, Полтавська, Київська, Харківська, Дніпропетровська та Вінницька області.
Одержані результати були підтвердженні при застосуванні методу k-середніх. Результати кластеризації регіонів України за рівнем розвитку сільського господарства із застосуванням методу k-середніх наведені у табл. 2.
Для ранжування виділених кластерів за рівнем розвитку сільського господарства використано аналіз середніх значень обраних показників в межах кожного кластеру (рис. 2).
Візуальний аналіз середніх значень обраних показників за виділеними кластерами показав, що області, які потрапили до 4 кластеру характеризуються найвищим рівнем розвитку сільського господарства майже за усіма показниками. Даний кластер поступається 3 кластеру лише за показниками V3 (продукція рослинництва) і V8 (виробництво овочевих культур).
Кластер 2 можна охарактеризувати як кластер з найнижчим рівнем розвитку сільського господарства за усіма показниками, окрім показника V9 (виробництво культур плодових та ягідних). До кластерів 1 та 2 увійшли регіони з середнім рівнем розвитку сільського господарства. Дані кластери відрізняються значними відмінностями у середніх значеннях зо окремими показниками, такими як V6 (виробництво соняшнику), V7 (виробництво картоплі), V8 (виробництво овочевих культур).
Результати проведеного групування регіонів України за рівнем розвитку сільського господарства доцільно враховувати при розробленні регіональної політики у сфері розвитку сільського господарства з урахуванням визначених особливостей.
Перелік використаних джерел:
1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]// - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
2. Дюран, Б. Кластерний аналіз / Б. Дюран. - М .: Книга за Вимогою, 2012. - 128 c.
3. Економічна статистика: навч. посіб./за ред. В. М. Соболєва. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2017. 388 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter