В сучасному економічному світі за умов глобалізації та інтеграції України до світового економічного простору проблема забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств стає особливо актуальною. Для початку розглянемо що являє собою поняття «конкурентоспроможність». Прикладів того що являє собою це поняття можна навести багато, але узагальнюючи їх можна сказати, що конкурентоспроможність підприємства являє собою його здатність утримувати своє положення на ринку та динамічно розвиватися в умовах жорсткої конкурентної боротьби.[1] На конкурентоспроможність підприємств впливає багато чинників, серед яких є об’єктивні та суб’єктивні, а підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технологічний, організаційний, економічний, соціальний, юридичний, комерційний, кожен з яких вирішується почергово.
На жаль, в Україні конкурентоспроможні підприємства, особливо в реальному секторі економіки, практично відсутні, або перебувають в не найкращому стані. З можливих причин такої ситуації найімовірнішими називають технологічна відсталість, що проявляється в використанні застарілих технологій та обладнання; брак ресурсів, з чого маємо низький рівень інноваційної активності підприємств; низька якість управлінського персоналу; недооцінка питань управління конкурентоспроможністю у практиці сучасного вітчизняного менеджменту; відсутність на переважній більшості підприємств стратегії забезпечення конкурентоспроможності на середньо- та довгострокову перспективу.[1] За даними Антимонопольного комітету України конкурентну структуру має катастрофічно мала кількість вітчизняних ринків, це підтвердили і самі підприємці, серед яких лише 13,25% вважають рівень конкуренції в Україні високим, 25,56% – помірним, 15,63% – слабким, а 23,18% взагалі не відчувають конкуренції.[2]
Всі вищенаведені факти свідчать про те, що конкурентоспроможність вітчизняних підприємств потребує термінової модернізації. В першу чергу, особливу увагу потрібно приділити вирішенню таких завдань, як поліпшення нормативно-правової бази розвитку та вдосконалення конкурентного середовища, постійний системний аналіз ситуації, розвиток споживчого попиту на продукцію і послуги шляхом введення прогресивних стандартів якості, розширення правової бази споживчих суспільств, розповсюдження достовірної інформації про товари і послуги, нормування показників конкурентоспроможності, стимулювання підприємств до проведення глобальної стратегії щодо перспектив розвитку, підвищення ефективності, конкурентоспроможності і розширення експорту, постійний контроль динаміки рівня конкурентоспроможності, що забезпечить можливість прогнозування змін у майбутньому, методика оцінки має бути здійсненна для підприємства на практиці, за умов наявності серед основних конкурентів підприємств різних за масштабами діяльності, обсягом та структурою товарної маси, при здійсненні оцінки необхідно враховувати причини кількісних та якісних змін діяльності підприємства задля забезпечення можливості прийняття управлінських рішень [2]. Щоб на практиці покращувати показники конкурентоспроможності підприємств варто вдатись до низки заходів: забезпечення пріоритетності продукції; зміну якості виробу; виявлення переваг товару порівняно із замінниками, підвищення якості управління, удосконалення організації інноваційної діяльності, впровадження нових інформаційних технологій, розвиток логістики, розвиток тактичного маркетингу.[2]
Підсумовуючи можемо сказати, що забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на сучасному етапі економічного розвитку є надзвичайно важливим завданням України. Щоб досягнути вищого рівня конкурентоспроможності підприємствам, в першу чергу, необхідно відійти від так званих «пережитків минулого» та змінити існуючу інституційну організацію виробництва.[3]
Список використаних джерел:
1. Мельничук Л. С., Хізніченко О. О Шляхи підвищення конкурентоспроможності українських підприємств [Електронний ресурс] Режим доступу: file:///C:/Users/User/Downloads/107934-228773-1-SM%20(1).pdf
2. Г. Филюк Проблеми та шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації. 2013 ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 10(151)/2013 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/ekonomika/articles/fyliuk.pdf
3. Гарбар В.А. Інвестиційна складова економічної конкуренції в умовах глобалізації. Вісник ТАНГ. 2002. Випуск 7/1. С. 80-83.
|