Складність процесу управління активами страховиків пов’язана з ризиковим характером їх діяльності, непередбачуваністю виникнення страхових випадків і розмірів пов’язаних з ними грошових виплат. Управління активами повинне забезпечити страховикам фінансову надійність, можливість здійснювати розрахунки за страховими та іншими зобов’язаннями і отримувати інвестиційний дохід. Водночас має бути досягнуто збереження (або навіть збільшення) вартості активів.
Сутність активів страхової компанії визначають як: активи – це ресурси, що контролюються страховою компанією та формуються за рахунок власних коштів, коштів страхувальників та інших кредиторів, і які забезпечують функціонування компанії, здійснення страхових виплат та отримання інвестиційного прибутку.[1] Розглянемо рейтинг ТОП-10 страховиків України за розмірами активів 2016-2017 рр. (табл.1).
Сутність активів детально розкривається через їх класифікацію. До основних груп активів з метою управління відносяться такі: довгострокові і короткострокові фінансові інвестиції; довгострокова і поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Забезпечення виконання стратегічних і тактичних завдань в управлінні активами страхових компаній здійснюється внаслідок реалізації основних принципів управління, до яких віднесено: безпечність, ліквідність і прибутковість.
Основною проблемою для страховиків на страховому ринку України залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Зменшення негативного впливу макроекономічних чинників у поєднанні з дієвим державним регулюванням інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні сприятимуть розвитку страхового ринку і посиленню його ролі у залученні та розміщенні інвестицій в національну економіку.
Визначено, що основними напрямами розміщення страхових резервів категоріями активів, визначених Законом України «Про страхування» є банківські депозити, державні цінні папери та права вимоги до перестраховиків. Структура розміщення активів є недостатньо диверсифікованою, що є досить негативною тенденцією, оскільки це свідчить про відсутність розробленої інвестиційної стратегії у страховиків.[5]
Список використаних джерел:
1. Базилевич В.Д. Страхування / В. Д Базилевич та ін. // К.: Знання.-2008.- 119с.
2. Кнейслер О.В. Формування системи управління фінансовими потоками страхових компаній / О.В. Кнейслер // Схід. – 2015. – № 5. – С. 55-59.
3. Марценюк – Розарьонова О.В. Особливість і стан розвитку страхового ринку України / О.В. Марценюк – Розарьонова // Економічні науки. – 2014. - № 7. – С. 48-50.
4. Офіційний сайт Ліги страхових організацій України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fоrinsurer.соm
5. Про страхування: Закон України від 04.10 2001 № 2745-III
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter