Економічні закони — це найбільш суттєві, стійкі, постійно повторювані об'єктивні зв'язки, причинно-наслідкові залежності між явищами і процесами економічного життя суспільства.
Відкрити економічний закон — значить знайти характерний (типовий) зв'язок, внутрішню залежність між явищами чи процесами економіки, який визначає напрям, або логіку, їхніх змін. У цьому, зауважимо собі, особлива цінність політекономії як науки. Адже вона може відкривати економічні закони і передавати ці знання людям, робити їх мудрішими й сильнішими, коли вони у своїй діяльності спиратимуться на дію цих законів. "Знання — це сила" — влучно зауважив колись англійський філософ Фр. Бекон.
Економічні закони, як і закони природи (фізичні, біологічні, фізіологічні), мають об'єктивний характер, тобто люди цих законів не вибирають, але мусять їх визнавати й підкорятися їм. Однак, на противагу законам природи, які є вічними, економічні закони проявляються виключно через господарську діяльність людей і поза нею не існують. Вони є регуляторами економічної поведінки людей та інститутів, задаючи критерії раціональності та ефективності їхніх економічних рішень і дій. Зі зміною умов господарювання, а, відповідно, форм економічної діяльності і цілих суспільно-економічних систем, об'єктивно змінюються й економічні закони.
Об'єктивні закони економіки визначають лише найбільш вірогідний зв'язок, тобто вказують на те, що повинно бути чи скоріш за все станеться за тих чи інших конкретних обставин. Таку специфіку економічним законам задає сама економіка як складний, багатоваріантний процес, у якому людському інтелекту важко (якщо інколи взагалі можливо) врахувати дію усіх чинників. В економічних процесах надзвичайно велика роль суб'єктивного, або людського, чинника.
Кожна людина, хоч і керується зазвичай принципом раціональності, порівнюючи очікувані вигоди та витрати, утім, нерідко поступає ірраціонально, довірившись у прийнятті складних і відповідальних рішень підсвідомості чи неконтрольованим емоціям. За таких обставин теоретично вивести якісь універсальні взаємозв'язки неможливо.
Це означає, що дія економічних законів проявляється не прямо, а лише як тенденція економічного розвитку. У цьому зв'язку, економісти-теоретики дуже обережно ставляться і рідко вживають такий відповідальний, строго науковий термін, як закон, стараючись замінити його більш нейтральним поняттям "принцип".
Таким чином, знання економічних законів дає нам змогу визначати тенденції розвитку економіки та оцінювати їх характер, прогнозувати певні події та приймати відповідні рішення. Вочевидь, це цікаво знати не тільки науковцям, а й конче потрібно політикам, підприємцям, менеджерам, фахівцям з економіки та інших професій. Уміле використання таких знань вигідне для всіх і кожного. Економічні закони можуть бути: загальними, особливими, специфічними.
Загальні економічні закони є постійно діючими (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, закон зростання потреб тощо).
Особливі економічні закони діють у певних, але типових умовах (розподіл благ при рабстві чи феодалізмі, закони ринку).
Специфічні економічні закони діють лише у вузько конкретних умовах (так звана ламана крива попиту в умовах олігополії, тобто невеликої кількості продавців).
Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління господарством.
Економіко-теоретичний рівень реалізується у створенні науково обґрунтованої концепції розвитку економіки. Це рекомендації підприємцям, управлінським економічним структурам, вироблені на основі результатів наукового аналізу економічних законів, взаємодії об'єктивних причинно-наслідкових зв’язків з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, економічних інтересів різних суб'єктів господарювання.
Безпосередньо управлінський рівень є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, концепцію розвитку економіки, вони запроваджують методи, форми і способи господарювання, розробляють законодавчу базу, що має директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.
Практичний рівень господарювання - використання економічних законів у практиці господарювання, тобто це суспільно-практична діяльність людей, пов'язана з прийняттям економічних рішень, використанням економічних важелів.
Безумовно, підприємці не можуть планувати свою діяльність, виходячи тільки з рішень державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці ма¬ють певну самостійність і свободу вибору, а у своїй діяльності спираються на знання та використання економічних законів. Більшу самостійність отримали не тільки приватні, колективні, а й державні підприємства.
Нині з багатьох питань господарювання підприємства вже не чекають команди згори, а діють згідно з вимогами економічних законів.
Оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об’єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом суб’єктивної діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності.
У реальному житті дія економічних законів певною мірою збігається зі свідомим використанням їх, адже закони не можуть бути реалізовані без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. Люди можуть заздалегідь передбачити певні процеси і свідомо здійснити певні дії. Це так зване свідоме наукове використання економічних законів.
Список використаних джерел:
1. Сірко А. В. Економічна теорія як наука [Електронний ресурс] / А. В. Сірко – Режим доступу до ресурсу: https://pidruchniki.com/1460081562860/politekonomiya/ekonomichna_teoriya_nauka#94.
2. Базилевича В. Економічна теорія [Електронний ресурс] / В. Базилевича – Режим доступу до ресурсу: https://pidruchniki.com/1529052739909/politekonomiya/ekonomichni_kategoriyi_zakoni_printsipi_piznannya_vikoristannya_ekonomichnih_zakoniv.
3. Савчук В. С. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ [Електронний ресурс] / В. С. Савчук, О. О. Бєляєв // Київ КНЕУ. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://lektsii.org/6-45844.html.
4. Мацелюх Н. П. Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка [Електронний ресурс] / Н. П. Мацелюх, І. А. Максименко – Режим доступу до ресурсу: https://pidruchniki.com/1566021262080/politekonomiya/ekonomichni_zakoni_sutnist_klasifikatsiya_piznannya_vikoristannya.
___________________________
Науковий керівник: Лісений Євген Володимирович, доктор економічних наук, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter