У світовій практиці прийнято виокремлювати два основні типи зовнішньоекономічних політик. Їх виокремлюють в залежності від економічної природи, а також цілей і впливу на структуру, обсяги та динаміку зовнішньої торгівлі. Розрізняють: протекціоністську і ліберальну. Протекціонізм (франц. protectionnisme, від лат. Ptotectio — захист, заступництво) – це економічна політика держави, яка спрямована на підтримку національної економіки, шляхом обмеження доступу на національні ринки іноземних продавців.
Серед головних інструментів здійснення політики протекціонізму виокремлюють, перш за все, торгово-політичних бар’єри, які обмежують доступ на внутрішні ринки для іноземних товарів, а також знижують їх конкурентоздатність, шляхом, в першу чергу, збільшення їх ціни. Для політики протенціонізму, у світовій практиці, зазначимо, характерним є заохочення національних виробників та експортерів фінансовими інструментами підтримки. В різні періоди розвитку міжнародної торгівлі використовувалися різноманітні види та форми політики протекціонізму. Також відрізнялися і заходи торгівельної політики.
Румянцев А. П., Башинська A. І., Корнілова І. М., Коваленко Ю. О., Кириченко О. А., Тюріна Н. М., Карвацка Н. С. та інші стрерджують, що протекціонізм як політика захисту державного внутрішнього ринку розвивався та змінювався від простих державних заходів до цілих складних систем регулювання зовнішньої торгівлі, які зараз, у сучасному світі застосувуються, перш за все інтеграційними угрупованнями. Крайнім виявом протекціонізму є автаркія (від гр. аutarkeia - самовдоволення) - політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкненого національного господарства, що характеризується самозабезпеченням [1, с. 96].
Щодо класифікації основних видів та проявів протекціонізму, то їх можна класифікувати наступним чином (табл. 1.).
Наступний прояв зовнішньоекономічної політика країни, є вільна торгівля, або фритредерство (від англ. free trade — вільна торгівля). Вільна політика — на відміну від політики протекціонізму, передбачає обмеження втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність підприємств країни. Ця ліберальна політика передбачає вільний рух товарів і послуг між державами. Також не передбачає використання торговельних бар’єрів. Цей вид політики також суперечливий та має як низку плюсів так і мінусів у наслідках застосування. Позитивні наслідки вільної торгівлі:
- посилення конкуренції на внутрішніх ринках;
- обмеження монополізму внутрішніх виробників;
- викликає удосконалення вітчизняного виробництва та підвищує якість продукції;
- збільшує добробут населення, через можливість обирати більш дешеві товари та послуги;
- збільшення ефективності використання виробничих ресурсів держави;
- формування високих стандартів виробництва.
Негативні наслідки вільної торгівлі:
- порушення стабільності внутрішнього ринку, що викликана коливаннями кон’юнктури світового ринку;
- продаж продукції різної, іноді невисокої якості [2, с. 240].
Багато економістів постійно сперечаються з приводу обрання протекціонізму або вільної торгівлі як зовнішньоекономічної політики держави. Зазначимо, що зараз в світі не існує жодної держави, яка б використовувала одну з цих політик в чистому вигляді. Кожна країна застосовує у своїй зовнішньоекономічній політиці як деякі інструменти протенкціонізму, так і певні інструменти вільної торгівлі. Від їх співвідношення залежить характер зовнішньої політики, чи відкритого, чи помірного, чи обмежувального характеру. Деякі науковці в залежності від застосування тих чи інших заходів протекціонізму класифікувати зовнішньоторговельні політики держав як обмежувальні, вільні або заборонені.
Отже, загальним курсом є лібералізація зовнішньоторговельних відносин. Зазначимо, що країни прагнуть розвивати між собою взаємовигідну торгівлю, а також налагоджувати ефективний для економік режим найбільшого сприяння. Вибір кожною країною власної моделі політики зовнішньої торгівлі визначається, перш за все її ступенем конкурентоспроможності, а також станом торговельного балансу (співвідношенням експорту й імпорту).
Список використаної літератури:
1. Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: посіб. / А. П. Рум’янцев, Н. С. Рум’янцева. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 377 с.
2. Тюріна Н. М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 408 с.
3. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: навч. посіб. / за заг. ред. А. І. Кредісова. – К.: ВІРА-Р, 2008. – 552 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter