Глобалізація (globalization) за своєю сутністю є вища ступень інтернаціоналізації. Вона перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Глобалізація являє собою процес швидкоростучих взаємозв’язків та взаємозалежності між національними ринками товарів та фінансовими ринками.
Процеси інтернаціоналізації, які почалися ще у 17-19 століттях, були значно посилені у ХХ столітті діяльністю транснаціональних корпорацій та банків і прийняли форму глобалізації та призвели до формування єдиного світового економічного простору, який існує також у формах світового виробничого-інвестиційного, торгівельного, технологічного, соціального та фінансового простору, в якому важливішу роль відіграє світовий фінансовий ринок.
До числа найважливіших характеристик глобалізації економіки відносять зріст транскордонного руху капіталу.
Поява у 1980-х рр. світових фінансових центрів у Нью-Йорку, Лондоні, Цюріху, Токіо викликала формування світової фінансової мережі, в основі якої був світовий фінансовий ринок.
Масштаби посилення і зміцнення ролі світового фінансового ринку постійно зростають. Питання глобалізації фінансових ринків набуває все більш актуальності. У результаті глобалізації фінансових ринків відбуваються процеси, що породжують як широкі можливості країн до залучення вільних фінансових ресурсів, так і послаблює розвиток національних ринків. Питання нестабільності розвитку національних ринків стає перед країнами де є нерозвиненість та невизначеність системи регулювання фінансового ринку. Це приводить до нерівномірності розподілу грошових потоків, інвестицій між регіонами із різним ступенем розвитку. Міжнародний рух капіталу відзначається високим ступенем мобільності та мінливості, що є одним із надважливих чинників фінансової нестабільності.
Важливішою ціллю глобалізації фінансових ринків є вільний рух капіталів до економіки будь-яких країн, підвищення ефективності вкладень шляхом мінімізації витрат, збільшення прибутковості та зменшення ризику за допомогою нових фінансових технологій та фінансових інструментів.
Більш конкретизоване формулювання фінансової глобалізації наведено в праці Стукало Н.В.: це «...вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізація глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків» [1, с. 82].
В Української економічної енциклопедії зазначено, що глобалізація – категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. ХХ ст. набуває форм постійного і неухильно зростаючого міжнародного переплетіння національних економік [2].
Глобалізація фінансових ринків – процес стирання кордонів між національними ринками, інтеграції фінансових інструментів, учасників ринку, органів регулювання, механізмів торгівлі цінними паперами стандартизації правил і т. п. [3]
В основі глобалізації фінансових ринків, відмічають аналітики фінансових ринків, лежить взаємозв’язок явищ таких як:
- технічний прогрес, який дозволяє здійснювати міжнародні фінансові операції у режимі реального часу та значно скоротити витрати транспорт та комунікації;
- зростаюча конкуренція між кредитними та фінансовими установами на фінансових ринках внаслідок значного розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;
- реструктуризація кредитних і фінансових установ шляхом їх злиття та поглинання як наслідок зростаючої конкуренції між ними;
- широка інтернаціоналізація бізнесу через посилення транснаціонального характеру діяльності корпорацій;
- послаблення жорсткого контролю щодо здійснення міжнародних угод, пов'язаних з рухом капіталу фондових бірж як в індустріальних, так і в інших групах країн;
- макроекономічна стабілізація і реформи в ряді країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, які створили сприятливий клімат для іноземних інвесторів; приватизація в країнах, які розвиваються що сприяло виникненню нових комерційних боргових інструментів;
- широке використання «принципу важеля» (значне позичання коштів для своїх інвестицій) і розвиток процесів сек'юритизації активів в промислово розвинених країнах.
Глобалізація фінансових ринків усуває бар'єри між світовим і внутрішнім капіталом, дозволяє необмежено переміщувати кошти в межах планети, здійснювати інвестування, запозичення, кредитування тощо.
Головним чинником глобалізації сучасного фінансового середовища є лібералізація міжнародних фінансових ринків.
Світова фінансова мережа, яка об'єднала провідні фінансові центри різних країн оперує з космополітизованими фінансовими активами, які втратили національну належність і прямують до районів сприятливої господарської кон'юнктури.
Зміцнення зв'язків між зазначеними центрами, по суті, означало фінансову революцію, яка має три ключові аспекти: по-перше, глобальну присутність міжнародних фінансових установ; по-друге, міжнародна фінансова інтеграція; по-третє, швидкий розвиток фінансових інновацій.
Основними стратегічними тенденціями подальшого розвитку фінансових ринків є [4]:
1. Нарощування темпів конкуренції на міжнародних фінансових ринках між кредиторами і позичальниками, що стало результатом дії таких двох факторів, як постійний пошук вигідних напрямів вкладення капіталу транснаціональними фінансовими організаціями та потреба споживачів фінансових ресурсів у значних обсягах фінансування (причому потреба в коштах перевищує їх пропозицію).
2. Відчутна інтеграція міжнародних ринків капіталу, поштовхом до якої стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів і позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем.
3. Конвергенція міжнародних фінансових ринків, яка стала можливою за умов послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу, а також створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій гнучкої спеціалізації.
4. Концентрація міжнародних фінансових ринків, тобто процес злиття як організацій кредиторів, так і позичальників.
5. Комп’ютеризація та інформатизація фінансових ринків, яка полягає в широкому використанні учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями.
Разом з фінансовими потоками світового масштабу по світу переміщаються нові технології, у багатьох країнах модернізується структура економіки. У групі економічно розвинених країн, безсумнівно, спостерігається відносна стабілізація валютних курсів, підтримувана глобалізацією світових фінансових ринків. Розвиток подій на цих ринках забезпечує більш ефективне, ніж раніше, розміщення фінансових ресурсів в міжнародних масштабах. Співвідношення попиту і пропозиції на капітали формується тепер на наднаціональному рівні, що зумовлює набагато краще використання інвестицій.
Однак треба зауважити, що глобалізація багаторазово загострює проблему міжнародної заборгованості, негативно впливає на національну грошову політику окремих країн.
Глобальні фінанси, замикаючись на собі як відокремлений сектор світової економіки, маючи величезний відрив в прибутковості в порівнянні з реальним сектором, відволікають частину продуктивного капіталу, створюють віртуальні гроші і борги. Так, оборот валютних бірж за кілька днів перевищує обсяг світової торгівлі за рік.
Керуючись головною метою - отриманням прибутку, транснаціональний капітал, не обмежений в можливостях свого пересування по світу, природно, є в своїй основі спекулятивним, орієнтуючись на найбільш прибуткові ринки.
Міжнародні наднаціональні фінансові операції, величезні фінансові потоки, світові фінансові центри не тільки не регулюються, але часто навіть просто не контролюються ззовні. Адже немає в світі фінансового інституту, який би виконував функції, подібні до функцій державних центральних банків, але на наднаціональному рівні. Головну причину фінансової та економічної нестабільності Дж. Сорос бачить у відсутності національного та міжнародного контролю над світовими фінансовими ринками [7].
Виходячи з вище викладеного, особливостями сучасного розвитку глобального фінансового ринку є :
- спекулятивний характер операцій на фінансовому ринку,
- інтеграція національних фінансових ринків,
- брак ефективності механізмів регулювання діяльності світового фінансового ринку,
- поглиблення лібералізації міжнародних фінансових операцій, що зумовлює стихійний характер розвитку фінансових ринків у глобальному середовищі.
Підсумовуючи можна зрозуміти, що глобалізація фінансових ринків – це протирічивий процес який з одного боку є позитивним явищем, а з другого має негативні моменти.
З позитивної сторони глобалізація дає широкі можливості країнам до залучення вільних світових фінансових ресурсів, зниження ризиків за допомогою новітніх фінансових інструментів.
Негативним є проблема не контрольованості міжнародних фінансових потоків, спекулятивний характер операцій на фінансовому ринку, стихійний характер розвитку фінансових ринків.
Необхідним для де-яких країн є вирішення питань лібералізації національних фінансових ринків, стимуляція інвестиційної діяльності.
В процесі зближення національних економік та інтернаціоналізації фінансових ринків більш очевидною стає необхідність появи нових підходів до формування системи управління міжнародними фінансовими ринками, які мають базуватися на єдиних стандартах і нормах функціонування фінансових ринків.
Список використаних джерел:
1. Стукало Н.В. Оцінювання стану розвитку фінансової глобалізації: особливості для України // Міжнародна економічна політика. Випуск 4. 2006. - с. 81-100 / [Електронний ресурс]. — Доступно з:
<http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2006_1_Stukalo_ukr.pdf>.
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах.Т.1 / Редкол.: ... С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000 – 864 с.
3. Англо-російський тлумачний словник з банківської справи, івестицій і фінансових ринків. Понад 10 000 термінів / Я.М. Міркін, В.Я. Міркін. — М.: Альпіна Бізнес Букс, 2006.— 424 с.
4. Коваленко М.А., Рогальська Н.Г. Глобалізація фінансових ринків: причини та наслідки // Режимдоступа:
www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/.3/2009_3_kovakenko.pdf.
5. Уайт Дж. Органи фінансового регулювання: об’єднання чи конкуренція? http://www.project-syndicate.org (02-02-2005)
6. Міжнародні фінанси / За заг. ред. О. Мозгового. – К.: КНЕУ, 2005.– 504с.
7. Сорос Дж. Джордж Сорос про глобалізацію / Джордж Сорос. – К.: Основи, 2002. – 173 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter