Ефективна реалізація заходів з формування соціальних умов розвитку економіки України потребує сучасних інструментів, серед яких провідну роль може відігравати інститут корпоративної соціальної відповідальності [1].
Виходячи з особливої значущості питань соціально відповідального управління підприємствами, задекларованих у світовому бізнес-товаристві, вельми важливим є дослідження проблематики розвитку соціальної відповідальності в українському бізнес-середовищі.
Як зазначено у Звіті про розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні, підготовленому Українською маркетинговою групою для Офісу координатора системи ООН в Україні [2], соціальна відповідальність бізнесу є одним із ключових факторів для побудови ефективного діалогу між Урядом, бізнесом та громадянським суспільством. Ступінь розвитку соціальної відповідальності бізнесу відображає рівень партнерства між компаніями, урядовими структурами та головними дійовими особами громадянського суспільства під час вирішення соціальних проблем та прискорення розвитку суспільства.
Згідно з визначенням Форуму соціально відповідального бізнесу України, соціальна відповідальність бізнесу – відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі з суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем [3].
Важливою складовою соціальної діяльності підприємств є персонал, оскільки створення соціальних умов інноваційного розвитку економіки передбачає перед усім розвиток та ефективне використання людського капіталу, найбільш повного задоволення матеріальних та духовних потреб персоналу.
Сформовані корпоративні норми та моделі поведінки допомагають регулювати відношення робітників до своєї професійно-трудової діяльності, відповідальність за справу, прагнення реалізувати і розвивати особисті здібності, відданість організації, взаємну повагу, довіру та співробітництво між керівниками і підлеглими. Норми таких відносин існують дещо завуальовано і виявляються в ефективній трудовій діяльності та у підвищенні продуктивності праці. Особливий вплив на цей процес має особистість керівника, сила якого в позиції – не тільки моральній, а й соціально-статусній. Побудова міжособистісних відносин на основі поваги чужої гідності, формування позитивної самооцінки підлеглих, виявлення доброзичливості і терпимості створює соціальну комфортність в колективі і впливає на результативність його діяльності.
У багатьох компаніях (незалежно від профілю та сектора) протягом останніх 10 років з'явилися посади віце-президентів з корпоративної соціальної відповідальності. Їхня діяльність часто об'єднує управління персоналом, екологічну політику, внутрішній і зовнішній PR.
Компанії, які серйозно займаються соціальними стратегіями активно впроваджують професійну етику, що зосереджена на широкому спектрі поведінки керуючих і керованих. Організації вживають різні заходи з метою підвищення характеристик етичності поведінки персоналу. До таких заходів відносяться: розробка етичних нормативів, створення комітетів з етики, проведення соціальних ревізій та навчання. Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики і розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішень.
Список використаних джерел:
1.Звонар В.П. Економічна феноменологія соціальної
відповідальності у контексті модернізації суспільства / В.П. Звонар // Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки: монографія; за ред.Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім.М.В. Птухи НАН України, 2012. – С. 69–109.
2.Звіт української маркетингової групи для офісу координатора системи ООН в Україні. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/files/SURVEY_UKR.pdf
3.Attaining Sustainable Growth Through Corporate Social Responsibility. IBM Institute for Business Value, 2008. – P. 3. – С. 3–24.
|