В умовах реалізації стратегічного завдання досягнення сталого соціального розвитку під тиском кризових явищ у всіх соціально-економічних сегментах України особливої актуальності набуває питання забезпечення населення якісними та ефективними послугами з охорони здоров’я. Не зважаючи на певні позитивні зміни, що відбулись унаслідок трансформаційних процесів у сфері охорони здоров’я, досі зберігаються загрозливі тенденції, що ставлять під сумнів можливість досягнення соціального розвитку за цим напрямком, а отже – сталого соціального розвитку загалом.
З позицій економічної теорії погодимось з С.В. Дубінським щодо того, що частина медичних послуг має властивості «суспільних товарів», вони є об’єктом колективного споживання (наприклад, санітарно-гігієнічні заходи, пов’язані із запобіганням інфекційним захворюванням); недостатня інформованість споживача щодо ціни, обсягу і якості набутих благ, з одного боку, з іншого – незалежність дій виробників і споживачів; особливої ролі набуває принцип рівності в отриманні медичної допомоги [1, С. 54].
Погодимось з визначенням Л. Бондаревої, котра під доступністю медичної допомоги пропонує розуміти організаційно забезпечену можливість надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги населенню країни незалежно від географічних, економічних, соціальних, інформаційних, культурних та мовних бар’єрів [2].
На противагу попереднім рокам, коли суб’єктивній оцінці доступності послуг з охорони здоров’я не приділялось достатньо уваги, на сьогоднішній день існують емпіричні дані для аналізу ситуації у цій сфері.
У 2017 р. кількість домогосподарств, у яких хто-небудь із членів протягом останніх 12 місяців потребував медичної допомоги, придбання ліків та медичного приладдя у міських поселеннях склала 98,0%, у сільських – 96,9%. При цьому, Кількість домогосподарств, у яких хто-небудь із членів протягом останніх 12 місяців при потребі не зміг отримати медичну допомогу, придбати ліки та медичне приладдя у міських поселеннях склала 28,9%, у сільських – 29,3. У абсолютній більшості випадків отриманню медичної допомоги перешкодила висока вартість. Так, придбати ліки через високу вартість не змогли 97,8% (2,0% – не змогли знайти, 0,2% – інші причини); придбати медичне приладдя – 96,6% (1,5% – не змогли знайти, 1,9% – інші причини); відвідати лікаря – 74,0% (відсутність медичного спеціаліста потрібного профілю – 17,1%, черга була занадто довгою – 8,9%); відвідати стоматолога – 98,0% (відсутність медичного спеціаліста потрібного профілю – 1,5%, черга була занадто довгою – 0,5%); зробити протезування – 99,2% (відсутність медичного спеціаліста потрібного профілю – 0,6%, черга була занадто довгою – 0,2%); провести медичні обстеження – 93,0%; отримати лікувальні процедури – 93,1%; отримати лікування у стаціонарі – 98,0% [3, С. 58].
З ключовим значенням фінансово-ресурсної складової у питаннях доступності охорони здоров’я погоджується і Л. Бондарева, котра стверджує, що доступність медичної допомоги обумовлена збалансованістю можливостей держави та медичних ресурсів країни; наявністю та рівнем кваліфікованих кадрів, адекватним фінансуванням галузі, доступним транспортом, можливістю вільного вибору спеціаліста галузі; рівнем громадської освіти з питань охорони здоров’я; раціональним і рівномірним розподілом медичних технологій на конкретній території, якістю медичної допомоги [2].
Отже, що основною перешкодою у доступі населення до сфери охорони здоров’я на сьогодні залишається висока вартість медичних послуг. Доступ до ефективної охорони здоров’я ускладнюється також у зв’язку з відсутністю медичних спеціалістів потрібного профілю, а також організаційними питаннями, зокрема, наявністю черг, що частково є свідченням перевантаженості закладів охорони здоров’я.
Список використаних джерел:
1. Дубінський С. В. Проблеми забезпечення якості послуг в медичній галузі України. Європейський вектор економічного розвитку. Економічні науки. 2016. № 1. С. 51–59.
2. Бондарева Л. Доступність медичної допомоги населенню: теоретичний аспект. Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць. Вип. 3 (47). С. 11–14.
3. Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги у 2017 році. Київ, 2018. – 148 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter