Фондовий ринок – це сегмент фінансового ринку що являє собою сукупність механізмів, дій, правовідносин між учасниками з приводу розміщення, звороту і обліку цінних паперів. Фондовий ринок сприяє руху капіталів та стійкому зростанню економіки, він є ефективним механізмом накопичення, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів між секторами економіки, а отже важливим елементом фінансової системи будь-якої держави [1].
Головними завданнями сучасного фондового ринку в Україні є: мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для реалізації конкретних інвестицій; формування ринкової інфраструктури, що відповідає міжнародним стандартам; розвиток вторинного ринку; активізація маркетингових досліджень; вдосконалення ринкового механізму та системи управління; забезпечення управління капіталом на підставі державного регулювання; зменшення інвестиційного ризику; формування портфельних стратегій; розвиток ціноутворення; прогнозування перспективних напрямків розвитку та ін. Для України на сьогоднішній є актуальним: організація та розвиток позабіржового ринку; забезпечення умов для конкуренції на фондовому ринку; розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед в рамках системи фондових бірж України.
Як свідчить світовий досвід, частка організованого ринку в загальному обсязі торгів становить приблизно 30%. У країнах з розвиненим фінансовим ринком цей показник вище, наприклад у США співвідношення обсягів біржової і позабіржової торгівлі з акцій становить від 3 до 1; в Японії обсяг позабіржових угод з акціями дорівнює 1% від загального обсягу угод; в Австрії позабіржовий ринок становить до 30%, в Канаді та Франції – лише 3-4% [2, 3].
На відміну від більшості розвинених країн в Україні, лише 4,27% операцій купівлі-продажу цінних паперів проводяться на організованому ринку [3]. На сьогоднішній день, на жаль, ринок цінних паперів в Україні ще не став інструментом перерозподілу капіталу та не сприяє накопиченню необхідних для інвестування коштів. Розвиток фондового ринку країни сповільнено не тільки наслідками глобальної фінансової кризи та внутрішньою макроекономічною та політичною нестабільністю, а й ситуацією, що склалась на ринку капіталів. В Україні довгий час тримались високі ставки по депозитах у гривні, які в умовах більш-менш стабільного курсу гривні та нижчого ризику банківських депозитів у порівнянні з інвестуванням у цінні папери, робили такі вклади привабливими для інвесторів, що які основним критерієм розміщення коштів вбачали мінімізацію ризику при прийнятній доходності.
Також для українського фондового ринку є характерною відсутність довіри до цінних паперів, оскільки в сучасних умовах погіршується кон’юнктура у багатьох секторах економіки, особливо це стосується промислових підприємств які є акціонерними товариствами. А отже існує ризик банкрутства навіть підприємств, що були успішними на протязі останніх років. Отже для фондового ринку України характерними є спекулятивні тенденції, які активізують ринок в короткотермінових умовах сприятливої кон’юнктури.
За даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обсяг біржової торгівлі знизився з 286,21 млрд. грн. у 2016 р. до 236,95 млрд. грн. у 2016 р., що відповідає показникам 2013 р. Загальна динаміка ринку свідчить про падіння обсягів торгів у 2013 р. з поступовим зростанням у 2014-2015 рр. та наступним значним падінням у 2016 р. [3, 4].
Таким чином, політична нестабільність та початок бойових дій у 2014 році викликали ряд економічних проблем для України, які вплинули на динаміку фондового ринку. Але падіння могло бути ще більш суттєвим, якби не спекулятивні тенденції, що продовжують домінувати на ринку.
Оскільки фондовий ринок вважається найбільш ефективним механізмом залучення інвестицій і його розвиток сприяє розвитку економіки країни, вважаємо за доцільне запропонувати наступні шляхи подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку та забезпечення його ефективного функціонування: привести законодавчу базу фондового ринку до стандартів ЄС для концентрації та розвитку біржового сегменту ринку; забезпечити законодавчу базу для впровадження в обіг похідних цінних паперів та розвитку хеджування ризиків; покращити інституційну структуру ринку та інформаційне забезпечення, а також захист прав інвесторів цінних паперів з метою зниження ризиків та залучення коштів населення; розробити і впровадити ефективну систему державного регулювання та моніторингу фондового ринку з метою запобігання шахрайству.
Подальші перспективи розвитку українського фондового ринку багато в чому будуть залежати від ситуації на світових фондових ринках та розвитку реформ в Україні. Очікування інвесторів щодо чергової хвилі глобальної фінансової кризи у найближчі роки, а також політична нестабільність в Україні напередодні виборів, можуть зчинити суттєвий негативний вплив на розвиток фондового ринку, а отже обмежити доступ підприємств до вкрай необхідних інвестиційних ресурсів.
Список використаних джерел:
1. Ринок цінних паперів: особливості та фінансове забезпечення його функціонування: монографія / Н. Л. Гавкалова, О. Ю. Шутєєва. – Х. : ХНЕУ, 2015. – 184 с.
2. Огляд ринку цінних паперів: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/rzp/222.htm.
3. Річна звітність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.nssmc.gov.ua/activities/annual.
4. Богач Д.С. Сучасний стан фондового ринку України // Вісник СУЕМ. Серія: Економіка і менеджмент. – 2016. – № 1. – С. 128-136.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter