Сучасний етап економічного розвитку, що характеризується розширенням масштабів міжнародної торгівлі, зниженням національних торговельних бар’єрів, прогресивними тенденціями імпортозаміщення та послабленням позицій вітчизняного товаровиробника обумовлює перегляд стратегічних орієнтирів державного регулювання в цілому та митного регулювання України зокрема. Адже, на сьогодні, в умовах транспарентності та трансформації глобального економічного простору необхідність перегляду позицій активізації регулятивного потенціалу держави у контексті забезпечення національних інтересів є нагальною вимогою часу.
У відповідному контексті, виокремлення та з’ясування сутності методологічних підходів щодо удосконалення сентенції регулятивний потенціал держави є питанням нагальним та актуальним.
Питанням розкриття сутності та змісту поняттю потенціал у різноплановому контексті присвячені праці відомих дослідників, серед яких варто виокремити П. Бегма, Б. Бачевський, В. Бикова Е. Лібанова, Н. Педченко, М. Хвесик. О. Вишневської, В. Гейця, В. Савченко, О. Чаленко П.Пашко тощо.
Проте, не зважаючи на вагомий доробок науковців у розробку теоретико-методологічних засад та методико-прикладних аспектів зазначеного питання, все ж залишається розкритою не в повній мірі сутність категорії регулятивний потенціал держави у розрізі забезпечення митних інтересів, що зумовлює подальше дослідження сучасної інтерпретації даної сентенції з позиції системного підходу.
Проте, варто констатувати, що поняття регулятивний потенціал у зазначеній інтерпретації мало досліджене, здебільшого відповідний формат дефініції застосовується у суміжних напрямах та в більшій мірі опосередковано. Так, тлумачення даної сентенції набуло поширення у науково-практичних колах у розрізі досліджень податкової, митної, фінансової систем, управлінського вектора, державного регулювання, інноваційно-інвестиційної діяльності, юриспруденції тощо.
Так, через призму податкової системи визначає категорію регулятивний потенціал Ю. Іванов, інтерпретуючи її як сукупність усіх наявних (передбачених чинним законодавством) засобів та можливостей свідомої реалізації регулюючої функції податків, що містяться в кожному окремому податку (зборі) й податковій системі в цілому. [1, с. 311]
Зарубіжні науковці С. Кіркпатрик і Д. Паркер [2, c. 12] взаємопов’язують регулятивний потенціал із кваліфікованим персоналом та ефективною нормативно-правовою базою країни, а також наголошують, що відсутність відповідних факторів унеможливлює ефективне регулятивне управління країни.
На нашу думку, використання регулятивного потенціалу держави лежить у площині ефективного застосування регулятивної функції державного регулювання, за допомогою якої наявні засоби, можливості, ресурси перевтілюються у позитивний результат і забезпечують економічне зростання.
Застосовуючи метод аналізу та аналогії, вважаємо що регулятивний потенціал держави варто трактувати як сукупність усіх наявних можливостей, засобів, методів, ресурсів, інструментів та механізмів за допомогою яких держава здатна виконувати поставленні завдання та здійснювати поступальний розвиток.
Список використаних джерел:
1. Регулятивний потенціал податкової системи України. Монографія / За заг. ред. докт. екон. наук, професора Ю. Б. Іванова. – Харків: ХНЕУ, 2009. – 400 с.
2. Kirkpatrick C., Parker D. Infrastructure regulation: model for developing Asia – Asian Development Bank Institute Discussion Paper, 2004, №.6, 68 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter