Станом на 10 квітня 2018 року на території України було створено 728 об’єднаних територіальних громад, в яких проживає 6,3 млн. осіб [7].
На системність і ефективність управлінського процесу пов’язаного зі створенням територіальних громад у сфері земельних відносин, суттєвий вплив мають напрацьовані та сформульовані на науковому та практичному рівнях дефініції, урегульовані на законодавчому рівні. Такий підхід здатний унормувати діяльність об’єднаних територіальних громад, розподілити повноваження між суб’єктами управлінської діяльності, їхні статус та межі компетенції.
Статтею 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 6) визначено, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Законом урегульовано порядок об’єднання територіальних громад (можуть об’єднуватися одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову). Цим законодавчим документом визначено, що територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади [2].
Наразі у сфері земельних відносин активно використовується поняття «об’єднана територіальна громада», яке досі не унормовано на законодавчому рівні.
Для визначення статусу об’єднаної територіальної громади (далі — ОТГ) та змісту її повноважень необхідно розтлумачити сутність дефініції «об’єднана територіальна громада». Для розуміння природи ОТГ постає питання про те, чи є ОТГ адміністративно-територіальною одиницею. Відповідно до ч. 1 ст. 133 Конституції України, систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села [3]. До цього переліку адміністративно-територіальних одиниць в Україні ОТГ не включено, але, формально цей статус вона має. Відсутній на законодавчому рівні закон, який би визначав сутність поняття «адміністративно-територіальна одиниця», її видів, статусу, критеріїв формування. Попри це у Верховній Раді України в лютому 2018 р. зареєстровано проект закону “Про засади адміністративно-територіального устрою України”, в якому адміністративно-територіальна одиниця визначається як «частина території України в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою для організації та діяльності державних органів та/або органів місцевого самоврядування» [6]. Громада визначається як адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, до складу якої входять один або декілька населених пунктів. При цьому не йдеться про об’єднані територіальні громади, незважаючи на те, що процес їхнього формування не завершено. Отже, функціонують два поняття «громада» та «об’єднана територіальна громада» водночас.
У вікіпедії зазначено, що об’єднана територіальна громада — це адміністративно-територіальна одиниця в Україні, утворена відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» [7].
Базовий (початковий) рівень адміністративно-територіальної одиниці складають сільські, селищні та міські громади. Адміністративні (сільські) райони віднесено до другого, а адміністративні області – до третього рівнів. Райони в містах мають особливий статус, що регулюється законодавством України [1]. Наведені поняття свідчать, що ОТГ відповідає критеріям адміністративно-територіальної одиниці базового рівня. Незважаючи на відсутність визначення поняття «об’єднана територіальна громада» у Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» на підставі його положень можна вважати, що об’єднана територіальна громада є об’єднанням суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр: якщо адміністративним центром визначено місто, громада є міською, якщо центром визначено селище – громада є селищною, якщо центром визначено село – громада є сільською [5]. Таке роз’яснення не визначає статус ОТГ як адміністративно-територіальної одиниці, проте дає можливість виокремити її ознаки, до яких віднесено: 1) наявність органів, уповноважених розв’язувати питання місцевого значення; 2) наявність єдиного адміністративного центру з розвинутою інфраструктурою, як правило максимально наближений до географічного центру території об’єднаної територіальної громади); 3) наявність територіальних меж, які слугують межами юрисдикції ради ОТГ; 4) є суб’єктом права комунальної власності, їй належить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності відповідних територіальних громад. Зазначене вказує на те, що ОТГ є адміністративно-територіальною одиницею, але при цьому при об’єднанні територіальної громади статус населених пунктів, що увійшли до складу об’єднаної громади міст, сіл, селищ, не змінюється. Це означає, що наразі ОТГ є ще однією територіальною ланкою, певною мірою – аналогом району [4].
Висновок. Децентралізаційні процеси, що відбуваються в Україні потребують суттєвих змін у застосуванні норм права в сфері земельних відносин. Оцінюючи викладене вище вважаємо за доцільне на законодавчому рівні закріпити таке визначення: об’єднана територіальна громада – це адміністративно-територіальна одиниця базового рівня з чітко визначеними межами, утворена внаслідок добровільного об’єднання суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст, має єдиний адміністративний центр, органи місцевого самоврядування з визначеними повноваження між суб’єктами управлінської діяльності, їхні статус та межі компетенції, є суб’єктом права комунальної власності.
Запропонований науковий підхід допоможе уникнути правових колізій та позитивно вплине на унормування земельних відносин територій територіальних громад.
Список використаних джерел:
1. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ: НАДУ, 2010. – 820 с.
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97 від 21 трав. 1997 р.// ВВР України. 1997. – № 24. – Ст. 170.
3. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р., із змінами та допов. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
4. Мамонова В. В., Кожуріна В. М. Визначення базових понять земельної децентралізації // Теорія та практика державного управління 1(60)/2018: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2018-1/doc/3/01.pdf].
5. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України від 5 лют. 2015 р. № 157-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/157-19.
6. Про засади адміністративно-територіального устрою України: проект Закону України від 22 лют. 2018 р., номер реєстрації 8051 URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=63508.
7. Об'єднана територіальна громада [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https: //uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%27%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%
B0%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80
%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%
D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0.
__________________________
Науковий керівник: Дорош О.С., доктор економічних наук, професор, Національний університет біоресурсів і природокористування України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter