Важливим аспектом менеджменту персоналу є врахування існування у колективі працівників неформальних груп, що є практично у кожній організації, та правильний вибір підходів до управління ними. Неформальні групи створюються не за рішенням керівництва, а виникають стихійно серед людей, що об'єднуються між собою на основі дружніх відносин, спільних інтересів, потреб спілкування чи досягнення інших визначених цілей.
Процес утворення неформальних груп складається з п'яти етапів, у результаті яких виникають різні види неформальних груп, які відрізняються один від одного ступенем зрілості взаємостосунків:
І етап - стихійне поєднання людей, які несвідомо реагують на будь-які події;
ІІ етап - поява більш свідомих емоцій у випадку успішних попередніх дій;
III етап - організоване об'єднання для спільної боротьби із зовнішньою загрозою, поява лідера;
IV етап - при наявності позитивних факторів - поява бажання ствердитись в боротьбі і продовжувати спільну діяльність, поява ієрархій;
V етап - об'єднання для вирішення довготривалих цілей, поява норм [1].
Керівництво організації повинно враховувати, що на ефективність роботи персоналу важливий вплив мають не лише такі фактори як оплата праці, система винагород та інші встановлені менеджерами елементи системи матеріальних чи нематеріальних стимулів, а й чинники, що виникають у процесі взаємодії працівників і зумовлюють виникнення певних позитивних або негативних почуттів, емоцій у стосунках один з одним. Вони призводять або до підвищення результативності праці, або, навпаки, до її зниження.
Серед найбільш відомих рекомендацій щодо успішного управління неформальними групами варто виділити:
1) визнати існування неформальної організації і усвідомити, що її знищення призведе до негативних наслідків;
2) знати думку членів і лідерів неформальних груп;
3) перед будь-якими діями спробувати спрогнозувати можливу негативну реакцію неформальної групи;
4) надати можливість лідерам або членам групи брати участь у виробленні та реалізації рішень з метою послаблення опору змінам;
5) оперативно доводити до відома персоналу об’єктивну інформацію про стан справ в організації з метою попередження розповсюдження чуток [2].
Список використаних джерел:
1. Моргулець О.Б. Менеджмент у сфері послуг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/10741201/menedzhment/formalni_neformalni _grupi_yihnya_harakteristika_rol_upravlinni.
2. Новіков Б. В. Основи адміністративного менеджменту/ Б. В. Новіков, Г. Ф. Сініок, П.В. Круш. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://adhdportal.com/book_2520_chapter_90_10.2._Neformaln_organza_ta_kh_kharakteristiki.html.
3. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П., Менеджмент: теорія та практика. Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005.- 486 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter