Конкурентоспроможність підприємства є визначальною характеристикою оцінки його діяльності та важливим критерієм ефективності здійснення ним фінансово-господарської діяльності. Вона відображає результат формування і використання ресурсного потенціалу та основних конкурентних переваг діяльності підприємства на ринку. Саме тому визначення рівня конкурентоспроможності та постійний його моніторинг є одним з актуальних завдань в системі управління будь-якого підприємства.
Варто відзначити, що сьогодні для оцінки конкурентоспроможності підприємства використовується велика кількість різноманітних методів, що пояснюється неоднозначністю наявних методичних підходів у дослідженні цієї характеристики. Вивчення та дослідження наявної методичної бази оцінки рівня конкурентоспроможності дало можливість згрупувати їх наступним чином:
1) методи, що ґрунтуються на аналізі порівняльних переваг, базуються на положеннях теорії міжнародного поділу праці, відповідно до яких передумовою досягнення підприємством стійких конкурентних позицій є відносно нижчі витрати виробництва, ніж у конкурента. Для оцінки конкурентоспроможності підприємства за цим методом аналізуються не лише витрати виробництва, але й обсяг і норма прибутку, обсяг продажів та частка ринку;
2) методи, що ґрунтуються на теорії рівноваги підприємства і галузі, відповідно до яких критерієм конкурентоспроможності підприємства є наявність у виробників факторів виробництва, які можуть бути використані більш ефективно, ніж у конкурентів, а під рівновагою розуміють такий стан, коли у виробника відсутні стимули для переходу в інший стан;
3) методи, які ґрунтуються на теорії ефективної конкуренції. Основним інструментом оцінки конкурентоспроможності є співставлення показників стану підприємства з показниками підприємств - конкурентів, відповідно до якого найбільш конкурентоспроможними вважаються ті підприємства, на яких вищим є організаційний рівень роботи всіх підрозділів і служб. Організаційний рівень підприємства визначається ефективністю використання ним всіх видів ресурсів і дає змогу визначити його сильні та слабкі сторони у порівнянні з іншими підприємствами та розробити шляхи усунення виявлених недоліків; 4) методи, які ґрунтуються на теорії якості продукції підприємства, відповідно до яких конкурентоспроможність підприємства прямо залежить від рівня конкурентоспроможності його продукції;
5) методи, які ґрунтуються на теорії мультиплікатора і характеризують ланцюжок послідовних залежностей ефектів та стимулів, що їх викликали. За цим методом оцінюються конкурентні переваги підприємства одного кластера перед іншим щодо якості продукції чи надання послуг;
6) методи визначення конкурентної позиції з точки зору стратегічного потенціалу підприємств, за допомогою яких аналізується внутрішнє середовище підприємства, окремі елементи його потенціалу з метою виявлення переваг та можливостей нарощення кожного з них;
7) методи, які ґрунтуються на експертних оцінках і широко використовуються для аналізу можливостей конкурентів, враховуючи закритість доступу до багатьох джерел їх інформаційної бази;
8) матричні методи оцінки конкурентоспроможності, які базуються на розгляді процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Матричні методи оцінки конкурентоспроможності різних товарів розроблені маркетинговою організацією «Бостон консалтинг груп» і в подальшому знайшли своє застосування не тільки для аналізу характеристик товарів, але й під час вивчення конкурентоспроможності «стратегічних одиниць бізнесу» – товарів, збутової діяльності, окремих компаній, галузей тощо;
9) комплексні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, за допомогою яких визначається зведений показник рівня конкурентоспроможності на основі визначення наявних ресурсів підприємства, оцінки ефективності їх використання та визначення рівня його конкурентоспроможності відносно підприємств, які функціонують в одній галузі та належать до однієї продуктової групи.
Отже, наявність пропозиції великої кількості методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства та їх різноманітність ставить перед суб’єктом господарювання завдання вибору найбільш оптимального методу (а іноді їх поєднання), який би не тільки об’єктивно відображав реальний стан його діяльності, але й дав змогу спланувати подальшу ефективну діяльність, вірно обрати для аналізу найбільш впливові фактори конкурентоспроможності, сформувати правильну стратегію його розвитку, позбавлену суб’єктивізму.
____________________________
Науковий керівник: Кузніцова Наталія Богданівна, кандидат економічних наук, Київський національний університет технологій та дизайну
|