На сучасному етапі у сфері вищої освіти важливе місце серед актуальних соціально-педагогічних проблем займає соціалізація та адаптація студентів з особливими освітніми потребами до освітнього простору вищих навчальних закладів, тому що саме вища школа впливає на перебіг процесу соціалізації, створюючи свої унікальні умови.
Все більше молодих людей з обмеженими фізичними можливостями прагнуть отримати вищу професійну освіту, що зумовлено розширенням спектра отриманих професій. З цієї причини дана категорія студентів має потребу в спеціальних умовах навчання, які б оптимізували освітній процес, зробити його більш ефективним.
В Україні інклюзтвна вища освіта поки що перебуває на початковій стадії розвитку. Загальна ситуація щодо навчання студентів з інвалідністю характеризується в Україні тим, що зі 100 молодих людей з особливими потребами, які могли б навчатися у ВНЗ, сьогодні вищу освіту здобувають тільки декілька відсотків [2].
Незважаючи на певні досягнення у вітчизняному законодавстві щодо забезпечення освітою людей з особливими потребами, в Україні відсутні механізми реалізації прав цих людей, тому існує багато проблем інклюзії в ВНЗ, серед яких можна назвати наступні:
1. Відсутність гнучких освітніх стандартів. Невідповідність навчальних планів і змісту навчання осіб з особливими освітніми потребами.
2. Відсутність спеціальної підготовки педагогічного складу ВНЗ по роботі з особами з особливими освітніми потребами, незнання основ корекційної педагогіки та спеціальної психології.
3. Відсутність у викладачів уявлень про особливості психофізичного розвитку осіб з особливими освітніми потребами, методик і технології організації освітнього процесу для таких осіб.
4. Недостатня матеріально-технічне оснащення освітнього закладу для студентів з особливими освітніми потребами. Відсутність пандусів, ліфтів, спеціального навчального, реабілітаційного, медичного обладнання, спеціально обладнаних навчальних місць.
5. Відсутність в штатному розкладі вузу педагогічних ставок (сурдопедагоги, логопеди, педагоги-психологи) і медичних працівників та інше [1, с. 107].
Інклюзивна вища освіта в Україні розглядається як система освітніх послуг з поєднанням елементів спеціальної та інклюзивної освіти.
Яскравим прикладом такої роботи є провідні вищи навчальні заклади України: Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний соціально-економічний коледж та Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”, які мають досвід послідовного та цілеспрямованого впровадження ідей інклюзивного навчання у професійній підготовці студентів з особливими освітніми потребами та високу професійну репутацією.
Аналізуючи діяльність вищих навчальних закладів у інклюзивному освітньому просторі слід спрямувати їх у наступних напрямках:
- створення спеціального підрозділу інклюзивного навчання у ВНЗ для здійснення соціального, медико-реабілітаційного та психологічного супроводу студентів з особливими освітними потребами;
- інклюзивний архітектурний дизайн закладу (пандуси, двірні промови відповідної ширини, санвузли для візочників тощо);
- розробка адаптованих по нозології матеріалів для навчання, особливо, самостійної роботи студентів;
- створення ресурсних кабінетів, обладнаних, зокрема, слухомовленнєвими тренажерами, спеціальними збільшувальними лупами та іншими спецзасобами для навчання студентів з вадами зору та слуху;
- формування інклюзивної компетентності викладачів і співробітників – здатності здійснювати освітні функції в процесі інклюзивного навчання, зокрема забезпечувати освітні потреби студентів з особливими потребами, їхню соціально-педагогічну адаптацію у навчально-виховному середовищі, створювати всі умови для їхнього повноцінного розвитку та саморозвитку;
- формування «інклюзивної атмосфери» у студентському колективі – готовності сприймати як рівних, допомагати і розуміти потреби і особливості одногрупників з особливими освітніми потребами, не давати розвиватися різним «комплексам».
Отже, удосконалення нормативно-правової бази; створення умов для безперешкодного доступу до навчальних закладів, починаючи з дошкільних; збереження єдиного освітнього простору; приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім’ї; відповідна підготовка педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та активна участь самих осіб з обмеженими фізичними можливостями у процесі інтегрування сприяє успішній інтеграції молоді з особливими освітніми потребами в колектив вищого навчального закладу.
Список використаних джерел:
1. Бацман О. С. До питання адаптації студентів з особливими потребами у вищих навчальних закладах // Соціальні технології : актуальні проблеми теорії та практики. 2010. № 44. С. 22-28.
2. Чайковський М. Є. Соціально-педагогічна робота з молоддю з особливими потребами в інклюзивному освітньому просторі : [монографія] / К.: Університет „Україна”, 2015. 436 с.
3. Омельченко С. О. Інтеграція студентів з обмеженими можливостями в інклюзивне освітнє середовище вищого навчального закладу // Збірник наукових праць ХІСТ Університету "Україна". 2015. № 11. С. 55-58.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter