Комунікація – це процес суспільною інтеракції, який забезпечує постійний і ефективний процес обміну інформацією, передачу соціального досвіду, порозуміння всередині спільноти та інтеграцію індивіда в поле громадської взаємодії. [2]
Комунікація не тільки надає необхідний набір інструментів для спілкування й виконання усіх необхідних соціальних функцій, але й формує навколишню реальність, створює систему образів у якому перебуває людина та визначає поведінковий алгоритм суб’єкта в умовах становлення як органічної одиниці громадянського суспільства.
Оскільки комунікація створює передумови для соціалізації індивіда, формуючи його дійсність та моделюючи його як повноцінного члена громади, рівень соціальної компетенції людини, її комунікаційні навички та динаміка її інтелектуального розвитку залежать від комунікативної культури.
Комунікація відображає стан інтелектуального розвитку громади, формує її культурно-моральні цінності, історичних передумов, соціокультурного оточення, окремих цивілізаційних ознак. З огляду на широкий набір функціональних можливостей від комунікації залежить швидкість та успішність соціокультурного становлення високоінтелектуального суспільства.
В процесі розвитку комунікативної культури на індивіда діє багато факторів серед яких можна виокремити наступні:
- індивідуальні особливості індивіда;
- інтелектуальні навички;
- оточення;
- швидкість і багатогранність соціалізаційних процесів;
- доступ до інформаційних потоків;
- прийняті суспільні норми;
- освітні процеси.
Якщо індивідом народжуються, то особистістю стають в процесі комунікативної соціалізації, що є незамінним чинником індивідуального розвитку під дією перерахованих детермінант. Комунікативна соціалізація — перманентно супроводжує входження індивіда в соціальне середовище через засвоєння норм, ідеалів, цінностей і модальностей спілкування. [1]
Комунікативна соціалізації триває протягом всього життя людини, не завершуючись на усіх етапах. На кожній стадії перераховані інститути мають специфічні можливість кодифікації громадської поведінки і впливу на суспільну картину світу.
Трудовий колектив є основним інститутом соціалізації на подальших стадіях, поряд з неформальними об'єднаннями, групами за інтересами і найближчого оточення. Метою успішного сприйняття навколишньої реальності, самовизначення людини в безмежному інформаційному просторі та виокремлення необхідних для її становлення комунікативних інструментів людина зобов’язана систематично займатись власним саморозвитком. [4]
Важливою умовою, первинною сходинкою комунікативного саморозвитку особистості є внутрішня потреба у його здійсненні та самопізнання себе. Самопізнання – це вивчення себе як частини природи, виявлення своїх соціокультурних особливостей і потреб, це розуміння себе як частини соціуму, це усвідомлення себе і як морального та духовного феномену.
На індивідуальному рівні комунікативний саморозвиток здійснюється як у неусвідомлених, стихійних формах через наслідування суспільних норм комунікації і адаптацію їх у власній поведінці, коли індивід не ставить за мету змінити себе власними зусиллями, а також і в усвідомлених формах, де особистість виступає одночасно як суб'єктом цілеспрямованої діяльності, так і об'єктом, який необхідно змінити за допомогою цієї діяльності. [3]
Усвідомлений комунікативний саморозвиток є одним із засобів самоствердження. В умовах поширення свободи і відповідальності особистості комунікативний саморозвиток стає не тільки необхідним, а й незамінним суб'єктивним фактором її становлення та розвитку, соціалізації й індивідуалізації. Без усвідомленого, вольового комунікативного саморозвитку особистості не може бути досягнуто цілісності, соціальної зрілості особистості.
Таким чином, саморозвиток комунікативної культури є головним засобом досягнення суспільного розвитку, формування повноцінної особистості і транзиту соціокультурних цінностей. Комунікативний саморозвиток лежить в основі суспільного прогресу і культурного різноманіття громади.
Список використаних джерел:
1. BMA: Board of medical education / Communication skills education for doctors an update (November 2004) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://faculty.ksu.edu.sa/nadalyousefi/Documents/ Communication%20skills.pdf
2. 5. Skills in medical communication: slideshare [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slideshare.net/doctorrao/skills-in-medical-communication-13399826.
3. Луговий В. І. Управління освітою : [навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності ''Держ.управління''] / В. І. Луговий. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с
4. Черкашина Т. В. Вдячність як моральна категорія в умовах сучасного освітнього середовища / Т. В. Черкашина // Вісник Черкаського університету. – (Серія "Педагогічні науки"). – 2009. – Випуск 165. – С. 87–90.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter