Україна визнає національну безпеку як необхідну умову її існування. Національна безпека розглядається як захист життєвих інтересів людини і громадянин, суспільства та держави, в якій забезпечується стабільність, розвиток суспільства, своєчасне виявлення, нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам . Але є в Україні реалізуються і відповідні зовнішні та внутрішні явища, які є в останній раз більш загрозливою її національної безпеки, її суверенітету. Мова вже йде про пошук шляхів підвищення рівня національної безпеки України, і про його збереження взагалі.
Відповідно до структури, поняття "національна безпека" - це система, яка складається з наступних підсистем: 1) політична безпека; 2) екологічна безпека; 3) економічна (фінансова) безпека; 4) науково-технологічна безпека; 5) демографічна безпека; 6) інформаційна безпека; 7) соціальне забезпечення; 8) військова безпека і т. д.
Найважливішим із цих видів є економічна (фінансова) безпека (або безпека у фінансовому секторі), оскільки від неї залежить безпека та захист інших підсистем національної безпеки. Тут не може йти про демографічну, інформаційну, екологічну або будь-яку іншу безпеку, якщо держава переживає постійні економічні кризи та не має стабільних, стабільних фінансів, що складають основу для збереження своєї національної безпеки з усіма її компонентами.
Національна безпека у фінансовому секторі складається з наступних складових, які включають: 1) безпеку в бюджетній сфері; 2) безпека у сфері управління; 3) забезпечення в податковій сфері; 4) безпека в банківському секторі; 5) безпека у сфері функціонування валютного ринку; 6) безпека у сфері функціонування інвестиційної діяльності.
Під безпекою у бюджетній сфері слід розуміти стан платежо- та платоспроможності держави, враховуючи баланс доходів і витрат держави також
місцеві бюджети та ефективність використання бюджетних коштів. У даній сфері правовідносин існує низка факторів, деякі з яких вже тривають більше 20 років існування країни.
По-перше, це значне збільшення рівня державного зовнішнього боргу раніше запозиченому в іноземних держав та міжнародних фінансових організацій. Фонди для погашення основної суми заборгованості та його обслуговування (виплата відсотків) це важке навантаження на державний бюджет. Відповідно до пункту 19 ст. 87 Бюджетного Кодексу України про видатки з державного бюджету, Україна має витрати на обслуговування державного боргу [1].
Основною причиною державних зовнішніх позик є створення тапідтримка такої економіки, для існування якої завжди бракує грошей.
Україна не має права друкувати національну валюту для реальних потреб виробничого сектору, і може видати гривню для обігу лише за кількість доларових грошових знаків. Ці процеси тісно дотримуються Національним Банком України. Іншими словами, забезпечується національна валюта України доларовими резервами.
У свою чергу, цих запасів, які країні все-таки треба заробити, як правило, немає і, отже, держава змушена вступати в принизливі зовнішні боргові відносини. Тільки цієї однієї проблеми достатньо для того щоб держава втрачала свій фінансовий суверенітет. І якщо додати більше до цього питання про неефективне використання такого боргового капіталу, то важко вирахувати можливість погашення такого боргу.
Під неефективним використанням позики іноземного капіталу означає його непродуктивний характер, тобто коли гроші не використовуються в реальному секторі економіки, не для створення чи модернізації основних фондів країни, які в майбутньому можуть бути єдиними джерелами погашення такого боргу, але підтримують підозрілі програми або поточні фінансування (тобто "проїдаються").
У цьому контексті важливо навести висловлювання відомих світових банкірів щодо відносин по зовнішньому кредитуванню: «Всяка позика доказує державну немічність і нерозуміння державних прав, а між тим, позики, як До- моклов меч, висять над головою правителя, який замість того, щоб брати у своїх підданих через податки, йде з протягнутою рукою просити милості у наших банкірів. Зовнішні позики - суть п’явки, поки їх не відбросять самі ж держави. Але держави не тільки не вімовляються від цього, а присаджують до себе ще і нових, посилюючі дань. А тому такі держави повинні рухнути від власного кровопускання» [2, с. 19-20].
По-друге, це дефіцит бюджету, який виник у результаті заборгованості на виплати заробітної плати, трансфертів. Причина така ж, як у попередньому випадку. Це брак власних грошей. Такий дефіцит виявляється у формі невиконаного бюджетного зобов'язання і накопичується як державний борг минулих і теперішніх років. Зрозуміло, що непогашені кредити є внутрішніми бюджетними зобов'язаннями держави. Вони є основним тягарем на бюджет у майбутньому.
По-третє, наступний тип боргу, який збільшує бюджетний дефіцит, є гарантований державний борг(заборгованість, взята під державні гарантії), тобто випадки, коли держава бере відповідальність за повернення запозичених кредитів взятих юридичними чи фізичними особами самостійно.
Як показує практика, державні гарантії поширюються серед недостатньо надійних позичальників, іноді видаючи такі позики мають політичний відтінок, інформація про яку є таємною. Цей вид боргу призводить до збільшення витрат з бюджету.
По-четверте, це перевищення прогнозованої інфляції в поточному бюджетному періоді. Бюджетний процес, в якому базується фінансовий план країни, встановлює бюджетні зобов'язання з урахуванням збільшення інфляції в наступному календарному році, але, фактично, амортизація грошової національної одиниці не може бути передбачена в рамках цього процесу.
Верховна Рада України не має достовірної інформації про зростання долару в поточному бюджетний періоді (хоча Національний банк України надає інформацію, але вона також має неточний характер). В Україні немає грошового суверенітету, і за таких обставин Верховна Рада не впливає на грошову політику країни саме тому важко точно визначити рівень зниження національної валюти.
Тому виконання державного бюджету держави часто здійснюється з подальшими введеннями змін та доповнень. Все це не сприяє стабільності виконання бюджетів.
Крім того, державний бюджет також отримує значні збитки внаслідок корумпованої системи державних заказів та закупівель, незаконному відтоку значних грошових коштів за кордон, офшорні зони. І це не вичерпним переліком проблем, що загрожують фінансовій стабільності держави. Оскільки постійні гасла для посилення контролю над цілеспрямованим та ефективним використанням коштів державного бюджету, посилення кримінальної відповідальності за порушення бюджетної дисципліни не призведе до вирішення важливого питання бюджетної безпеки країни, оскільки, як ми бачимо, причини приховані на інших рівнях.
1. Бюджетний кодекс України : станом на 15 червня 2015 р. : Офіц. вид. - Харків. : Одісей, 2015. - 128 с.
2. Нечволодовъ А.Д. От разорения к достатку. - М .: Концептуал, 2015.-128 с.
Науковий керівник: Савєльєва Марина Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу ФПФПКП
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter