Ринкова економіка України неможлива без створення потужної банківської системи. Глибоко проникаючи у всі сфери економіки, банківські установи здійснюють активний вплив на економічне зростання та соціальний розвиток країни. Від здатності раціонально управляти активами та пасивами банків значною мірою залежить інтенсивність інвестиційних процесів, динаміка розвитку виробництва товарів та надання послуг, обсяги товарообороту, а в кінцевому результаті – добробут населення.
Загальні питання функціонування інвестиційного ринку, а також інвестиційних операцій банків займають досить вагоме місце в наукових дослідженнях як за кордоном, так і в Україні. Але сьогодні продовжуються наукові пошуки шляхів удосконалення та розвитку інвестиційного ринку і дослідження ролі та значення банків на ньому.
Функціонування інвестиційного ринку в Україні реалізовується через налагоджену систему фінансових інститутів, але ключова роль відводиться тут , як зазначалося вище, банкам які пропонують все нові види фінансових послуг. Та деякі фактори не дозволяють визнати роботу українських банків ефективною, зокрема:
- високі відсоткові ставки і короткі терміни кредитування;
- низький рівень фінансування інноваційних та інвестиційних проектів;
- низька активність на ринках капіталів;
- мінімальна участь у міжнародних проектах;
- низька рентабельність активів (у середньому (за офіційними даними) 1,5%);
- наявність технологічних та менеджерських проблем.
Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів. При цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими ризиками.
Але сьогодення банківського ринку не дає змоги говорити про ефективну інвестиційну діяльність, оскільки Україну відносять до групи країн із показником ризику 8-10 за 10-бальною шкалою (за даними міжнародного рейтингового агентства S&P). В числі країн групи ризику також Білорусія, Греція, Єгипет і Ямайка які, як і Україна, мають слабку економічну сферу та високий геополітичний ризик. Зважаючи на такі характеристики чекати на банківську активність важко, в тому числі це стосується і діяльності на інвестиційному ринку. Зокрема основним фактором, який знижує інвестиційну діяльність банку є неповернення кредитів і зменшення таких проблемних активів не відбувається [3].
Ще однією особливістю, яка не дозволяє подальшому успішному розвитку інвестиційного ринку є те, що закордонні інвестори просять виробити таку методологію діяльності інститутів спільного інвестування на умовах залучення до партнерства держави (у відповідності до чинного законодавства закритий не диверсифікований фонд має мати частку державного капіталу – 25 %).
До основних причин низької ефективності банківської системи та її інвестиційної складової можна віднести:
- недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій;
- бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами;
- високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів;
- непрозорість ринку капіталу;
- недовіра до банків з боку клієнтів;
- низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів;
- недостатня кількість платоспроможних позичальників [4].
Для подолання вище перерахованих проблем необхідно:
1. підтримувати розвиток ринку банківських послуг, в т.ч. інвестиційних послуг, які зближують фінансовий і реальний сектори економіки, сприяють вступу вільних фінансових ресурсів до підприємців, а для банків розширюють джерела їх доходів;
2. вивчати практику інвестиційних послуг на досвіді окремих банків і небанківських фінансових компаній в Україні;
3. сприяти розвитку послуги інвестиційного менеджменту (довірчого управління активами професійних учасників фінансового ринку і активами приватних осіб), який є могутнім інструментом залучення ресурсів. Можливості цього інструменту не лише можуть дорівнювати прибутковості від брокерських операцій, а і здатні оживити попит на інші фінансові послуги;
4. активізувати і стимулювати державну підтримку створення інвестиційних банків та інвестиційно-банківських інститутів в Україні;
5. об'єднання українських інвестиційних банків в консорціуми за участю зарубіжних банків, визнаних професіоналами у сфері інвестиційно-банківського бізнесу на міжнародному фінансовому ринку для успішнішого функціонування [5].
Таким чином ефективний механізм банківського інвестування та раціональне управління фінансовими ресурсами банків забезпечать інтенсивні інвестиційні процеси, які, в свою чергу, сприятимуть як розвитку виробництва товарів та надання послуг, так і прогресії соціальної сфери вцілому.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» – Відомості Верховної Ради України №5. – 09.02.2001. – С. 30.
2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» – Відомості Верховної Ради України №47. – 19.11.1991. – С. 64.
3. Болдова А.А. Інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів України / А. Болдова // ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Теоретична та практична концептуалізація розвитку фінансово-кредитних механізмів в умовах нової соціально-економічної реальності», (27-31.03.2017 р.) – м. Ірпінь, Університет державної фіскальної служби України.
4. Гончаров О. Банкротство банков в Украине уже не остановить [Електронний ресурс]. / О. Гончаров // – Режим доступу: http://blogs.lb.ua/aleksandr_goncharov/279638_bankrotstvo_bankov_ukraine.html - Заголовок з екрану.
5. Кириченко О. Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку. [Текст] / О. Кириченко // Банківська справа. – 2008. – №2. – С. 57-72.
6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність [Текст]. / Т.В. Майорова [Навч. посіб.] – К.: ЦУЛ, 2003. С. 89.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter