В сучасних умовах спостерігається загострення конкуренції у всіх галузях і сферах економіки. Контролювати ситуацію у внутрішньому і зовнішньому середовищі спроможні ті підприємства, які системно працюють над формуванням конкурентних переваг. Можна впевнено свідчити про те, що суттєвою складністю українських підприємств є неспроможність адекватного реагування на зміни споживчого попиту. Необхідність забезпечення успішного функціонування та розвитку підприємства спонукає до активного пошуку джерел конкурентних переваг. Найбільш релевантне пояснення щодо формування конкурентних переваг має ресурсно-компетенційний підхід.
За Д. Кемпбелом, Дж. Стоунхаусом і Б. Х’юстоном у ресурсно-компетенційному підході конкурентна перевага досягається за рахунок виявлення або створення ключових компетенцій (принцип «зсередини – назовні»). При цьому складниками ресурсно-компетенційного підходу виступають ресурси, компетенції та динамічні здатності підприємства.
Ресурси – це всі активи, можливості, організаційні процеси, інформація, знання, здібності, рішення та дії менеджерів підприємства. На думку Джея Барні ресурси повинні володіти таким необхідним набором характеристик VRIN: value – цінність, rare – рідкість, imperfectly imitable – неможливість точної імітації, non-substitutable – відсутність замінників. Ресурси, що відповідають цим критеріям та правильно скомбіновані забезпечують формування конкурентних переваг підприємства.
Компетенцією підприємства є система навичок і умінь, що дозволяє здійснювати бізнес-процес за потрібними стандартами, визначеними ринком та споживачами. Для формування конкурентних переваг слід виявити всі компетенції та виділити з них ключові.
За К. Прахальдом та Г. Хемелом, ключова компетенція – це компетенція вищого порядку, яка бере участь у створенні найбільшої споживчої вартості, є колективним знанням, використовувати та управляти використанням інших компетенцій і здібностей, тим самим створюючи додаткову споживчу вартість.
Поняття динамічних здатностей підприємства уведено у науковий обіг Д. Дж. Тісом, Г. Пізано, Е. Шуеном. Динамічна здатність трактується ними як відображення потенціалу підприємства в інтегруванні, створенні та реконфігурації його компетенцій для відповідності середовищу функціонування. Доведення до автоматизму здатності підприємства накопичувати, використовувати, оновлювати та створювати нові компетенції забезпечує формування конкурентних переваг підприємства.
За ресурсно-компетенційним підходом конкурентні переваги виступають результатом послідовної трансформації ресурсів, компетенцій та динамічних здатностей підприємства.
Формування конкурентних переваг з використанням ресурсно-компетенційного підходу до цього часу залишається не чітко окресленим. Не вирішеними залишаються питання щодо складу стратегічно значущих критеріїв, забезпечення набуття підприємством ключових компетенцій, можливості закріплення компетенцій за підприємством, об’єктивності процесу інформаційного обміну компетенціями, джерел динамічних здібностей підприємства та ін. Від правильного вирішення цих питань прямо залежить зайняття підприємством вигідних ринкових позицій.
Список використаних джерел:
1. Востряков О.В., Гребешкова О.М. Стратегічне управління підприємством: бізнес-курс : Навч. посібник – К. : КНЕУ, 2014. – 211 с.
2. Ридинг К. Стратегическое бизнес-планирование: Динамическая система повышения эффективности и обеспечения конкурентного преимущества. [Пер. с англ.]; Под ред. И.А. Войтюк. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. – 384 с.
3. Сливоцький А. Дж. Зона прибутку. Стратегічна бізнес-модель як запорука завтрашніх прибутків / Адріан Дж. Сливоцький, Девід Дж. Моррісон за участю Боба Андельмана; [пер. з англ. Р. Скакун]. – Львів: Вид-во Укр. католиц. ун-ту, 2016. – 431 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter