Бухгалтерський облік в бюджетних установах має багато особливостей, пов’язаних з фінансуванням їх діяльності та витрачанням виділених коштів для виконання покладених на них функцій. Особливими об’єктами бухгалтерського обліку в бюджетних установах є доходи, видатки, витрати та результати виконання кошторису. Важливим в умовах реформування стає визначення понять «витрати» та «видатки», оскільки ідентифікація та розмежування цих понять тривалий час залишається темою багатьох дискусій.
Здається, що поняття витрат і видатків є ідентичними, бо розкривають однакові процеси, але ж насправді вони суттєво відрізняються. Термін «видатки» вживається для розподільних відносин, де використовується централізований грошовий фонд України. Цей процес супроводжується одностороннім рухом коштів на стадії розподілу валового внутрішнього продукту для використання в подальшому без одночасного обмінювання на еквіваленти. В порівнянні з витратами комерційних підприємств, що визначаються концепцією вибуття, видатки бюджету сприймають як інструмент розподілу державних благ.
Розроблено низку тлумачень поняття «видатки». Стрижневим є визначення Бюджетного кодексу: «видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом». Поняття «витрати бюджету» Бюджетний кодекс трактує як «видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів» [1].
П.Й. Атамас розуміє під видатками суму коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, установлених кошторисом. О.О. Лондаренко наводить твердження, що видатки бюджетних установ являються централізованими, оскільки здійснюються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. Вони забезпечують безперервне функціонування держави та є цільовими прямими витратами, що пов’язані з перерозподілом національного доходу. Р.Т. Джога: «під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто не створюють і не компенсують фінансових вимог»[2]. В.Т. Александров зазначає, що «видатки – один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів» [3].
На противагу видаткам, витрати здійснюються на стадії обміну й мають двосторонній рух, тобто можуть обмінюватися на еквівалент. Також, витрати беруть участь у формуванні собівартості продукції чи послуг розпорядників бюджетних коштів. Саме цьому витрати виходять за межі бюджетних відносин.
Основоположне визначення витрат покладене в основу МСФЗ та грунтується на концепції вибуття: «витрати – це вибуття або інше використання активів чи утворення кредиторської заборгованості (або поєднання і того, й іншого) у результаті поставки або виробництва товарів, надання послугабо виконання інших видів діяльності підприємства» [4].
У авторських визначення витрат бюджетних установ науковці переважно не надають особистого трактування, а використовують поняття, наведене в НП(С)БОДС 101 «Подання фінансової звітності» [5]: витрати – це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власником).
У дослідженні Пігош В.А. [6] зроблено висновки, що “видатки” - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, а “витрати” – це зменшення грошових коштів чи збільшення кредиторських зобов’язань для отримання та поповнення продуктивних сил суб’єкта господарювання.
На відміну від підприємств, бюджетна сфера включає такі ознаки як безповоротність, безоплатність, цільове фінансування, саме цьому для підприємницької діяльності не характерне формування видатків. Підприємствам характерні лише витрати і затрати. Розмежування понять «витрати» та «видатки» у бюджетній сфері пов’язане з їх двоїстим характером та базується на аналізі зміни форм ресурсів, які перетворюються у процесі створення продукту. Отже, витрати визначаються придбанням активів відповідно до цільових програм, а видатки властиві лише суб’єктам державного сектора економіки і характеризуються віднесенням витрат до цільових програм та порівнянням з плановими показниками.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: навчальний посібник / Р.Т. Джога ; КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 250 с
3. Александров В.Т. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах: навч. посібник / В.Т. Александров. – Електрон. текстові дані – К.: АВТ лтд, 2004. – 387 с.
4. Глосарій термінів, наведених у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку для державного сектору (МСБОДС) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
5. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Ре¬жим доступу: http://minfin.kmu.gov.ua/.
6. Пігош В.А. Видатки та витрати бюджетних установ: обліковий аспект/ В.А. Пігош // «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – 2014. - Випуск 11 (41). Ч. 2. – С. 278-287.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter