Основу категорії «ресурсний потенціал страховика» становить категорія «ресурси», проте вже в концептуальних засадах ресурсної теорії можна виявити відокремлення понять «можливості», «здібності» від поняття «ресурси», що дає підстави для формування категорії «потенціал». З економічної точки зору потенціал страховика характеризує сукупність його спроможностей, тобто під потенціалом страховика зазвичай розуміють сукупність ресурсів і можливостей, які можуть бути використані для досягнення певних цілей.
Ресурсний потенціал як система взаємопов’язаних різних видів ресурсів, які є у розпорядженні страховика або можуть бути залучені до його господарської діяльності для максимального задоволення потреб споживачів та підвищення його конкурентоспроможності на ринку, визначається не просто кількістю та якістю ресурсів, які є на цей момент, а й їхнім оптимальним співвідношенням, відповідністю їхньої величини і складу потребам вирішуваних завдань.
В складі ресурсного потенціалу страхової компанії доцільно виокремлювати трудові, інформаційні та фінансові ресурси (потенціали), а також методи управління та організації ефективного використання ресурсів.
Найбільш важливою складовою ресурсного потенціалу страховка виступає його фінансовий потенціал – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників. Управління фінансовим потенціалом – це система принципів і методів розроблення і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, за допомогою чітко спрямованих фінансових потоків, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності страховика [1, c. 72]
За результатами досліджень 2017 р. частка власного капіталу в структурі фінансових ресурсів вітчизняних страхових компаній зменшилася з 63% до 53% в порівнянні з аналогічним періодом 2013 р. При цьому, значно зросла довгострокова заборгованість, що зменшує платоспроможність страховиків.
Зареєстрований капітал (статутний капітал) в періоді з 2013 по 2017 рр. зменшився з 14,6 млрд. грн. в 2013 р. до 12,76 млрд. грн. 2017 р., або на 12,6%. При цьому спостерігаємо зниження майже всіх показників: статутного капіталу (на 12,6%); додаткового капіталу (на 25%); резервного капіталу. Зменшення резервного капіталу може свідчити про загострення проблем з платоспроможністю вітчизняних страхових компаній, що, безумовно, є негативною тенденцією. Загальний обсяг страхових резервів зріс на 12,9%, за рахунок збільшення обсягів резервів зі страхування життя 20,9%. На резервний фонд вітчизняних страхових компаній припадає більше половини коштів залученого капіталу [4].
Спостерігається зниження попиту на страхові послуги. При цьому зниження попиту на страхові послуги спровокували насамперед інфляційні та девальваційні процеси, погіршення фінансового стану економічних агентів, падіння макроекономічних індикаторів. З огляду на це можна спрогнозувати зменшення кількості учасників страхового ринку в 2018 році, зокрема, за 2017 р. кількість страховиків зменшилася на 101 одиницю порівняно із початковим показником 2013р [5].
На сьогодні, постає необхідність використання стратегічного управління у страховій галузі. Під стратегічним управлінням у страховій галузі розуміють професійне управління діяльністю страхової компанії, яке здійснюється в умовах ринкових відносин і спрямоване на отримання прибутку при раціональному використанні всіх належних ресурсів. Причинами виникнення стратегічного управління стало насичення ринку товарами та послугами, виникнення маркетингових концепцій. Через зміни зовнішнього середовища виникла необхідність аналізу та обліку, збереження конкурентних переваг на довгострокову перспективу та необхідність управління фінансовим потенціалом страховика загалом. Важливим етапом у провадження стратегічного управління є реалізація обраної стратегії розвитку, контроль за виконанням планів та оцінка обраної стратегії. Стадія реалізації стратегії відіграє важливу роль у процесі здійснення стратегічного управління страховою компанією. Особливістю стадії виконання стратегії є те, що вона потребує висококваліфікованого менеджменту [2, c. 186].
Слід зазначити, що, порівняно з іншими методами, моделі динамічного фінансового аналізу дозволяють глибше і повніше усвідомити сутність ризиків та обсяг потенційних доходів від реалізації різних стратегій.
В управлінні грошовими коштами українським страховикам варто перейти від моделі, коли кошти розміщуються лише на банківських депозитах і поточних рахунках, до більш диференційованої моделі, коли кошти розміщуються на поточних, депозитних рахунках банків і в короткострокових державних цінних паперах [3, c. 112].
В економічно розвинених країнах страхові компанії, які здійснюють інвестиційну діяльність, успішно конкурують з банками. Так, аналіз інвестиційного потенціалу світового страхового ринку свідчить, що більшість страхових компаній розміщують свої активи у такі напрямки: міжнародні та корпоративні цінні папери, акції, державні та муніципальні цінні папери. В умовах сучасності в країнах ЄС триває робота з упровадження в діяльність страховиків нової системи оцінки платоспроможності (Solvency II). У рамках цієї системи управління капіталом страховиків здійснюватиметься на основі дослідження ризиків їх діяльності [6].
Високий рівень управління в рамках вітчизняних страхових компаній, наявність висококваліфікованих співробітників дозволять провідним українським компаніям здійснити експансію на світові ринки. Оскільки від процесів глобалізації та зростання конкуренції неможливо відгородитися, то щоб стати конкурентоздатними вітчизняним страховикам необхідно поліпшувати управління, вчитися швидко опановувати сучасні технології в усіх сферах діяльності, зокрема в управлінні ресурсним потенціалом, що досягається за рахунок адаптації до українських реалій новітніх технологій у сфері страхування.
Список використаних джерел:
1. Баранова В. Фінансовий потенціал страховика / В. Баранова, І. Нєнно // Економіст. – 2012. – № 8. – С. 72.
2. Василенко А.А. Інвестиційна стратегія страхових компаній: навч. посіб. / А.А. Василенко. – К. : КНТЕУ, 2007. – С. 186.
3. Налукова Н. І. Фінансова діяльність страховика: концептуальні засади теорії і практики / Н.І. Налукова, М.П. Бадида // Світ фінансів. – 2015. – № 2. – С. 112.
4. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України / Консолідовані звітні дані [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nfp.gov.ua/content/konsolidovani-zvitni-dani.html.
5. Рейтинг страхових компаній України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //forinsurer.com/ratings/nonlife.
6. Solvency 2 Directive 2009 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://en.wikipedia.org/wiki/Solvency_II_Directive_2009.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter